Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Огієнка
Авимелех, сын Иероваала (Гедеона), пошёл в город Сихем к братьям своей матери и сказал своим дядям и всей семье матери:
І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:
"Спросите у вождей города Сихема: что лучше для вас: чтобы управляли вами все семьдесят сынов Иероваала, или чтобы управлял вами один? И помните, что я ваш родственник".
„Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.
Дяди Авимелеха спросили об этом вождей города Сихема, и вожди решили последовать за Авимелехом. "В конце концов он наш брат", — сказали они.
І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.
Вожди Сихема дали Авимелеху семьдесят кусков серебра из храма Ваалверифа. Авимелех нанял на это серебро никчёмных и безрассудных людей, и они всюду за ним следовали.
І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.
Авимелех пошёл в дом своего отца в Офре и убил своих братьев, семьдесят сыновей своего отца Иероваала (Гедеона), всех у одного камня. Один Иофам, младший сын Иероваала, скрылся от Авимелеха. Он спрятался и поэтому остался в живых.
А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.
Затем вожди Сихема и весь дом Милло собрались возле священного дуба в Сихеме и сделали Авимелеха своим царём.
І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
Когда Иофам услышал, что вожди Сихема сделали Авимелеха своим царём, он встал на вершине горы Гаризима и, крича, громко говорил народу: Слушайте меня, вожди Сихема, а потом пусть вас выслушает Бог.
І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!
Однажды деревья решили выбрать себе царя, который будет править ими. Они сказали оливковому дереву: "Царствуй над нами".
Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!
Но оливковое дерево ответило им: "Люди и боги чествуют меня за моё масло. Так должно ли я перестать давать масло, чтобы править над другими деревьями?".
А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?
Тогда деревья сказали фиговому дереву: "Иди ты и царствуй над нами".
І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!
Но фиговое дерево ответило: "Должно ли я перестать давать свои хорошие и сладкие плоды и идти царствовать над другими деревьями?".
І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
Тогда деревья сказали виноградной лозе: "Царствуй над нами",
І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
Но виноградная лоза ответила: "Мое вино веселит народ и царей. Так должна ли я перестать давать вино, чтобы царствовать над деревьями?".
І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
Наконец все деревья сказали терновнику: "Иди ты и царствуй над нами".
Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!
Терновник сказал деревьям: "Если вы действительно хотите, чтобы я был царём над вами, то идите и укройтесь под моей тенью. Если же нет, то пусть вспыхнет огонь из терновника и сожжёт даже кедры ливанские".
А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!
"Если вы выбрали Авимелеха своим царём, поступив по совести, то вы будете счастливы с ним. И хорошо, если вы были справедливы к Иероваалу и его семье и отнеслись к нему как подобает.
А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
Подумайте, что мой отец сделал для вас. Он сражался за вас и рисковал своей жизнью, спасая вас от мадианитян.
бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,
А теперь вы восстали против семьи моего отца и убили семьдесят сынов его у одного камня. Вы сделали Авимелеха своим царём потому, что он ваш родственник. Но он всего лишь сын рабыни моего отца!
а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,
Если вы ныне поступили честно по отношению к Иероваалу и его семье, то радуйтесь со своим царём Авимелехом, и пусть он будет счастлив с вами.
і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
Но если вы поступили не по совести, то пусть огонь изойдёт от Авимелеха и сожжёт жителей Сихема и весь дом Милло. И пусть огонь изойдёт от жителей Сихема и от дома Милло и сожжёт Авимелеха!".
А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.
Сказав всё это, Иофам бежал и скрылся от брата своего Авимелеха в городе Беер.
І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
И послал Бог злого духа между Авимелехом и жителями Сихема. Вождям Сихема больше не нравился Авимелех, и они стали думать, как бы ему навредить.
І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,
Потому что Авимелех убил семьдесят сыновей Иероваала, которые были его братьями, и жители Сихема помогали ему в этом.
щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
Они посадили на вершинах гор людей, которые грабили всякого, проходящего мимо, и Авимелеху донесли об этом.
І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
Гаал, сын Еведа, пришёл со своими братьями в Сихем, и вожди Сихема решили довериться ему и пойти за ним.
І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.
Однажды жители Сихема вышли в поле собирать виноград. Они выдавили виноград, сделали вино и устроили праздник в доме своего бога. Они ели, пили и проклинали Авимелеха.
І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
Гаал, сын Еведа, сказал: "Мы — народ Сихема. Почему мы должны подчиняться Авимелеху? Кто он такой? Не сын ли он Иероваала? Не сделал ли Иероваал Зевула главным начальником? Мы не должны служить Авимелеху! Его народ был слугой Еммора, основателя Сихема.
І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?
Если бы я командовал этими людьми, я бы прогнал Авимелеха. Я сказал бы ему: "Собери своё войско и выходи на битву"".
А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“
Зевул, начальник города, услышав слова Гаала, сына Еведова, очень рассердился
І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
и отправил послов к Авимелеху в город Арум. Вот его послание: Гаал, сын Еведа, и братья его пришли в Сихем и настраивают всех жителей города против тебя.
І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.
Так вот: ты и твой народ должны подойти ночью к городу и спрятаться в поле,
А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.
а утром, на восходе солнца, атакуй город. Гаал со своими людьми выйдет из города, чтобы сразиться с тобой, и, когда они выйдут на битву, делай с ними, что в твоих силах.
І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.
Ночью Авимелех и его воины встали и подошли к городу. Разделившись на четыре группы, они сели в засаду.
І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
Когда Гаал, сын Еведа, вышел к городским воротам, Авимелех и те, кто был с ним, вышли из засады.
І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.
Увидев людей, Гаал сказал Зевулу: "Смотри, люди спускаются с гор". "Ты принимаешь тень от гор за людей", — ответил Зевул.
А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“
Но Гаал снова сказал: "Смотри, вот люди спускаются с возвышенности. Я вижу головы людей, идущих от Дерева Колдунов".
А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.
Зевул сказал Гаалу: "Почему ты не хвастаешься сейчас? Ты говорил, что Авимелех — никто и что мы не должны подчиняться ему. Это те люди, над которыми ты смеялся. Так иди теперь и сразись с ними".
І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“
И вышел Гаал, ведя за собой жителей Сихема, на битву с Авимелехом.
І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.
Авимелех погнался за Гаалом и его людьми, которые бежали назад к городским воротам, и многие из них были убиты прежде, чем добежали до ворот.
І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.
Затем Авимелех вернулся в город Арум, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Сихема.
І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
На другой день вышел народ Сихема на работу в поле. Авимелех узнал об этом.
I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.
Авимелех хотел неожиданно напасть на жителей Сихема. Он разделил свой народ на три отряда и поставил их в засаду в поле. Когда они увидели людей, идущих из города, они поднялись и атаковали их.
І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
Авимелех со своими отрядами побежал к городским воротам и стал там, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и убили их.
А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
Авимелех сражался с городом Сихем весь тот день. Они захватили город и убили всех его жителей, а город разрушили и посыпали руины солью.
І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
Когда те, кто жил в Сихемской башне, услышали, что произошло в Сихеме, они собрались в безопасной комнате храма бога Ваал-Верифа.
І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
Когда Авимелеху донесли, что живущие в Сихемской башне собрались все вместе,
І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.
он пошёл со своим народом на гору Селмон, взял топор, нарубил сучьев, положил их себе на плечи и сказал народу: "Скорее! Делайте то же, что и я".
І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.
И каждый из них нарубил сучьев и пошёл за Авимелехом. Они положили сучья возле безопасной комнаты храма Ваал-Верифа, подожгли их и сожгли всех, кто там находился. Так погибло около одной тысячи мужчин и женщин, живущих в башне Сихемской.
І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.
Потом Авимелех и его люди напали на город Тевец и захватили его.
І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.
В городе была крепкая башня. Все жители города побежали туда, заперлись и поднялись на крышу башни.
А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
Авимелех со своими людьми атаковал башню. Он подошёл к дверям башни, чтобы сжечь её огнём.
І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
Но, пока он стоял около дверей, женщина, стоявшая на крыше, сбросила ему на голову точильный камень и проломила ему череп.
Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.
Авимелех тотчас подозвал оруженосца и сказал ему: "Обнажи свой меч и убей меня, чтобы не говорили, что Авимелеха убила женщина". Тогда слуга пронзил Авимелеха мечом, и он умер.
І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.
Израильтяне увидели, что Авимелех умер, и разошлись по домам.
І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.
Так Бог наказал Авимелеха за все злодеяния, которые он сделал отцу своему, убив семьдесят своих братьев.
І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.