Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Хоменка
Давид убежал из Навафа в Раме, пошёл к Ионафану и сказал ему: "Что сделал я? В чём моя вина? Чем согрешил я перед отцом твоим, что он хочет убить меня?"
Давид же втік із Найоту, що в Рамі, прийшов і сказав до Йонатана: «Що я вчинив? Яка моя вина? Який мій гріх перед твоїм батьком, Що він напосівся на моє життя?»
Ионафан ответил: "Нет! Ты не умрёшь! Отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не сказав сначала мне. Так почему бы он стал скрывать от меня, что хочет убить тебя? Нет, это неправда!"
Той йому відповів: «Ніколи того не буде! Ти не помреш! Мій батько не чинить нічого ні великого, ні малого, не виявивши попереду мені того. Чого мій батько мав би ховати те від мене? Ні, неможливо!»
Но Давид поклялся и сказал: "Твой отец хорошо знает, что я нашёл твоё благоволение, и поэтому сказал сам себе: "Ионафан не должен знать об этом, потому что он помогает Давиду". Но это правда, как жив Господь, и жива душа твоя! Один только шаг между мною и смертью".
Давид відповів: «Твій батько добре знає, що я тобі милий, і він собі подумав: хай Йонатан про те не знає, щоб не журився. Тим часом так певно, як Господь живе і як ти живеш, між мною і між смертю лиш один крок.»
И сказал Ионафан Давиду: "Я сделаю всё, что ты пожелаешь".
Тоді Йонатан сказав Давидові: «Кажи, чого бажаєш, щоб я зробив для тебе.»
Давид сказал: "Завтра праздник Нового Месяца и я должен есть с царём, но отпусти меня, и я скроюсь в поле до послезавтрашнего вечера.
І Давид сказав до Йонатана: «Дивись, узавтра новомісяць, і мені належиться сидіти з царем за столом; але ти відпусти мене, й я сховаюсь до вечора третього дня.
Если отец твой заметит, что меня нет, то скажи ему: "Давид выпросил у меня разрешение сходить в свой город Вифлеем, чтобы присоединиться к ежегодному жертвоприношению всей его родни".
Коли твій батько зауважить мою відсутність, ти скажеш: Давид випросив у мене, щоб піти йому швидко в своє місто Вифлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини.
Если на это он скажет: "Хорошо", то я в безопасности, а если он разгневается, то знай, что он решил причинить мне зло.
Коли він скаже: Добре! — тоді слуга твій може бути певний. Коли ж він скипить гнівом, то знай, що він замислив якесь лихо.
Ты же сделай милость рабу твоему: ведь ты заключил со мной договор перед Господом. Если есть на мне какая вина, то убей меня сам! Зачем тебе вести меня к твоему отцу?"
І тоді ти зроби милость слузі твоєму, ти ж бо ввійшов у Господню умову з твоїм слугою; а коли на мені є яка провина, то вбий ти мене! Чого бо то мене вести до батька твого?»
И сказал Ионафан: "Не будет этого! Если я узнаю наверняка, что мой отец задумал причинить тебе зло, я предупрежу тебя".
Йонатан відрік: «Не бути цьому, щоб я, довідавшися, що замір мого батька вчинити тобі якесь лихо невідкличний, не сповістив тебе про те!»
Давид спросил: "Кто предупредит меня, если твой отец ответит тебе сурово?"
Давид спитав Йонатана: «Хто мене сповістить, коли твій батько відповість сердито?»
Ионафан сказал: "Пойдём, выйдем в поле". И они вместе вышли в поле.
Йонатан сказав до Давида: «Ходи лишень та вийдемо в поле.» І от коли вони обидва вийшли в поле,
Затем Ионафан сказал Давиду: "Клянусь перед Господом, Богом Израиля: я завтра выясню, благосклонно ли мой отец расположен к тебе. И если он благосклонен, через три дня я пошлю к тебе в поле.
Йонатан і каже до Давида: «Свідком мені Господь, Бог Ізраїля: взавтра або позавтра о цій порі я вивідаю мого батька, і коли буде він прихильний до Давида, я пошлю до тебе й сповіщу тебе про те.
Если же отец мой замышляет против тебя зло, я дам тебе знать и отпущу тебя с миром. Пусть Господь накажет меня, если я не сделаю этого. И да будет Господь с тобой, как был с моим отцом.
Нехай Господь відплатить Йонатанові та ще й причинить, якщо я, (довідавшись), що мій батько схотів би навести на тебе — лихо, не сповіщу тебе і не відішлю тебе; ти підеш собі в мирі, й нехай Господь буде з тобою, як він був із моїм батьком.
Но и ты окажи мне в милости Господней, пока я жив. А если я умру,
О коли б ти, якщо я буду жити, вчинив мені Господнє милосердя! А як умру,
не отнимай милости твоей от семьи моей вовеки, даже когда Господь истребит с земли всех твоих врагов".
не віднімай твоєї милости від мого дому повіки. І коли Господь викорінить з лиця землі ворогів Давида геть до одного,
Так Ионафан заключил договор с домом Давида, сказав: "Да взыщет Господь с врагов Давида".
нехай ім'я Йонатана не буде викорінене з дому Давида; нехай Господь не пощадить ворогів Давида!»
Ионафан попросил Давида снова подтвердить свою клятву в любви, ибо любил Давида как самого себя.
І Йонатан заприсяг знову Давидові свою любов, любив бо його так, як свою душу.
Ионафан сказал: "Завтра во время празднества Нового Месяца тебя будет недоставать, потому что место твоё будет пусто.
І сказав Йонатан до нього: «Узавтра новомісяць, і про тебе будуть питати, бо твоє місце буде порожне.
Послезавтра пойди на то место, где ты скрывался раньше, и жди у холма.
Але позавтра про тебе ще більше будуть питати, тому підеш на місце, де ти був ховався в день тієї пригоди, й сидітимеш коло того горбочка.
Я выпущу три стрелы в ту сторону, как будто стреляю в цель.
Я ж післязавтра пушу стріли, наче б стріляв у мету.
Затем я пошлю мальчика найти стрелы. Если всё хорошо, то я скажу ему: "Ты искал слишком далеко! Стрелы ближе ко мне. Вернись и возьми их". Тогда ты можешь выйти ко мне, потому что, клянусь Господом, тебе ничего не угрожает.
І ось як я в той бік пошлю хлопця, кажучи: Йди, шукай стріли, і скажу хлопцеві: Ось стріла перед тобою, візьми її, — то ти приходь, бо все гаразд, нічого не коїться, так певно, як живе Господь.
Но если я скажу мальчику: "Смотри: стрелы впереди тебя", то ты должен уйти, ибо Господь отпускает тебя.
Коли ж я скажу юнакові: Он стріла далі за тобою, — тоді йди геть, бо Господь тебе відсилає.
И помни о договоре между тобою и мной. Господь — свидетель наш на веки вечные!"
Щождо розмови, що була між нами, то нехай Господь буде свідком між мною і тобою назавжди.»
И Давид спрятался на поле. Началось празднество Нового Месяца, и царь сел обедать.
І сховавсь Давид у полі. Як же настав новомісяць, сів цар до столу їсти.
Он сел на своё обычное место у стены, а Ионафан сел напротив Саула. Авенир сел возле Саула, а место Давида осталось пустым.
Сидів цар на своїм звичайнім місці, при стіні, Йонатан проти нього, Авнер же сів побіч Саула, а Давидове місце було порожне.
В тот день Саул ничего не сказал. Он подумал: "Наверное, что-то случилось с Давидом, и он не очистился".
Саул того дня не сказав нічого, бо думав, це так сталося, бо він не чистий, не очистився.
Но и на второй день праздника место Давида было пустым. Тогда Саул спросил сына своего Ионафана: "Почему сын Иессея не пришёл на празднество ни вчера, ни сегодня?"
На другий день новомісяця місце Давидове знову зосталось порожнім, і Саул сказав до Йонатана, свого сина: «Чом син Єссея ні вчора, ні сьогодні не прийшов до обіду?»
Ионафан ответил: "Давид попросил меня отпустить его в Вифлеем.
Йонатан відповів Саулові: «Давид випросився в мене піти у Вифлеєм.
Он сказал: "Отпусти меня, потому что семья моя делает жертвоприношение в нашем городе и брат мой обязал меня быть там. И если я твой друг, то отпусти меня повидаться с братьями". Поэтому он не пришёл к столу царя".
Відпусти мене, — він каже, — будь ласкав, бо в нас у місті родинна жертва, й брати мої мені веліли прибути. Коли, отже, твоя ласка, дозволь мені піти й відвідати моїх братів. Через це він не прийшов до царського столу.»
Саул сильно разгневался на Ионафана. Он сказал ему: "Ты сын упрямой и непокорной рабыни! Я знаю, что ты на стороне Давида на горе себе и твоей матери!
Скипів Саул гнівом на Йонатана і сказав до нього: «Ти, сину ледащиці, гадаєш, що я не знаю, що ти здружився з сином Єссея на сором собі самому й на сором матері твоїй.
Пока сын Иессея будет жить на земле, не быть тебе царём и ты никогда не будешь иметь своего царства. А теперь пошли за ним и приведи его ко мне, ибо он обречён на смерть!"
Поки син Єссея житиме на землі, ні ти, ні твоє царство не встоїться. Оце ж пошли за ним, хай приведуть його до мене: він мусить умерти!»
Ионафан спросил отца: "За что он должен умереть? Что он сделал?"
Йонатан відповів батькові своєму Саулові, кажучи до нього: «За що йому вмирати? Що він зробив?»
Но Саул бросил в него копьё, чтобы убить его, и Ионафан тогда понял, что его отец собирается убить Давида.
Тут Саул розмахнувсь на нього списом щоб його влучити, й тоді Йонатан зрозумів, що його батько постановив Давида вбити.
Ионафан встал из-за стола в великом гневе. Он был так расстроен и так зол на отца, что не ел на второй день нового месяца, потому что Саул унизил его и решился убить Давида.
Устав Йонатан з-за столу в палкому гніві й того другого дня в новомісяці не їв нічого, бо вболівав за Давида тому, що його батько був його зневажив.
На следующее утро Ионафан вышел в поле, как договорился с Давидом, и взял с собой мальчика.
Другого дня вранці Йонатан вийшов у поле, як був умовився з Давидом, а був при ньому молодий хлопець.
Ионафан сказал ему: "Беги, найди стрелы, которые я пускаю". Мальчик побежал, а Ионафан пускал стрелы так, что они пролетали над его головой.
І каже своєму хлопцеві: «Біжи но, шукай стріли, що я буду пускати.» І побіг хлопець, а Йонатан випустив стрілу понад ним.
Когда мальчик подбежал к месту, где упала стрела, Ионафан крикнул ему: "Стрела впереди тебя".
Якже хлопець прибув до місця, де була стріла, що випустив Йонатан. Йонатан гукнув до хлопця, кажучи: «Чи не лежить стріла геть дальше за тобою?»
Затем он крикнул: "Скорей беги! Не останавливайся!" Мальчик собрал стрелы и вернулся к хозяину.
Йонатан знову гукнув до хлопця: «Біжи хутенько, не спиняйся!» Хлопець Йонатана підняв стрілу й приніс її своєму панові.
Мальчик ничего не понял, только Ионафан и Давид знали, что происходит.
Хлопець же не знав нічого; лиш Йонатан з Давидом знали, про що йдеться.
Ионафан отдал мальчику своё оружие и сказал: "Отнеси его обратно в город".
Йонатан передав зброю хлопцеві, що був при ньому, й звелів йому: «Йди, віднеси в місто.»
Когда мальчик ушёл, Давид вышел из своего укрытия с южной стороны холма. Он трижды поклонился Ионафану лицом до самой земли. Затем они расцеловались, и оба заплакали. Но Давид плакал больше, чем Ионафан.
І пішов хлопець, а Давид устав з місця, що біля горбочка, припав лицем до землі та й уклонився тричі. Потім поцілувалися обидва й плакали один над одним ревно.
Ионафан сказал Давиду: "Иди с миром. Мы поклялись именем Господа, что будем друзьями. Мы говорили, что Господь будет свидетелем между тобою и мной и между твоими потомками и моими навек".
Тоді Йонатан сказав до Давида: «Йди в мирі! Щождо того, що ми обидва заприсяглися в ім'я Господнє, то хай Господь буде між мною і тобою, і між моїм потомством і твоїм повсякчасно.»