Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Cовременный перевод WBTC
Переклад Турконяка
Давид пришёл в город Номву к священнику Ахимелеху. Дрожа от страха, Ахимелех вышел ему навстречу и спросил: "Почему ты один? Почему с тобой никого нет?"
21,1 І Давид устав, і пішов, а Йонатан увійшов у місто.
Давид ответил священнику Авимелеху: "Царь дал мне поручение и сказал: "Никто не должен знать о том, куда я тебя послал и что поручил тебе делать". Поэтому я сказал своим людям, где они должны встретиться со мной.
Давид прийшов до Номви, до священика Авімелеха. І Авімелех здивувався його приходу, і сказав йому: Що це, що ти сам, і нікого немає з тобою?
А сейчас дай мне хлебов пять или что найдётся у тебя под рукою".
А Давид відповів священикові: Цар доручив мені сьогодні справу і сказав мені: Хай ніхто не знає справи, задля якої я тебе посилаю і яку я тобі доручив! Тож я дав застереження слугам бути на місці, що зветься Божа віра, — Феллані Алемоні.
Но священник ответил: "У меня нет под рукой простого хлеба, а есть только священный хлеб". Твои люди могут есть этот хлеб, только если они воздерживались от женщин.
І тепер, якщо є в тебе під рукою п’ять хлібів, дай мені в руки, що знайдеш.
Давид ответил священнику: "С нами не было женщин с тех пор, как мы вышли. И тела моих людей чисты, даже если дело у нас не священное. Особенно сегодня, когда дело у нас такое особое".
У відповідь священик сказав Давидові: У мене немає звичайних хлібів в руках, бо є тільки святі хліби. Якщо слуги остерігалися жінки, то можуть їсти!
И так как там не было другого хлеба, Ахимелех дал ему священный хлеб. Это был хлеб, который каждый день клали на святое место перед Господом, а потом забирали, чтобы положить на его место свежий хлеб.
А Давид відповів священикові й сказав йому: Звичайно, ми остерігалися жінок учора й третього дня! Коли я виходив у дорогу, усі слуги були чисті. А ця дорога — нечиста, тому сьогодні освятиться через мою зброю.
В тот день там находился перед Господом один из слуг Саула, Доик Идумеянин. Он был начальником пастухов Саула.
І священик Авімелех дав йому хліби покладання, бо не було там хліба, хіба що хліби присутності, принесені з-перед Господнього обличчя, щоб поставити теплий хліб, у день, коли він їх брав.
Давид спросил у Ахимелеха: "Нет ли у тебя здесь копья или меча? Я не взял с собой ни меча, ни другого оружия, так как поручение царя было срочное".
А в той день там був один зі слуг Саула, котрий затримався перед Господом, і його ім’я — Доек, сирієць,
Священник ответил: "Есть только меч Голиафа, филистимлянина, которого ты убил в Долине Дуба. Он стоит за ефодом, завёрнутый в одежду. Ты можешь взять его, если хочешь. Кроме этого, там нет другого меча". Давид сказал: "Дай мне его. Нет подобного мечу Голиафа!"
який пас ослів Саула. І сказав Давид Авімелехові: Поглянь, чи тут під твоїми руками є спис або меч, бо свій меч і зброю я не взяв у свою руку, бо нагальним було слово царя.
В тот день Давид убежал от Саула и пришёл к Анхусу, царю Гефскому.
А священик сказав: Ось меч Голіафа, филистимця, якого ти побив у долині Іла, — він завитий в одязі. Хіба його собі візьмеш! Візьми, бо тут немає іншого, за винятком цього! Давид же сказав: Ось немає такого, як він, дай мені його!
Но слугам Анхуса это не понравилось. Они сказали: "Не тот ли это Давид, царь земли Израильской? Не о нём ли пели в хороводах: "Саул убил тысячи, а Давид — десятки тысяч!""
І він його дав йому.
І Давид піднявся в той день, і втік з-перед обличчя Саула. І пішов Давид до Анхуса, царя Ґета.
І Давид піднявся в той день, і втік з-перед обличчя Саула. І пішов Давид до Анхуса, царя Ґета.
Давида насторожили эти слова, ибо он боялся Анхуса, царя Гефского.
А слуги Анхуса сказали йому: Хіба це не Давид, цар землі, чи не до нього виходили ті, які танцювали, виспівуючи: Побив Саул свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч?
Тогда Давид притворился безумным перед Анхусом и его слугами. Он плевал на двери и пускал слюну по бороде.
І Давид поклав ці слова у своє серце і дуже перелякався обличчя Анхуса, царя Ґета.
Анхус сказал слугам: "Посмотрите на этого человека! Он безумен! Зачем вы привели его ко мне?
Тож він перемінив перед ним свій вигляд і прикидався безумним у той день: бив по брамах міста, вимахував своїми руками, падав при дверях міста, і його слина текла по його бороді.