Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
По тому пустився Яків у дальшу путь і прибув у землю синів сходу.
І вставши Яков на ноги, пійшов у землю восточню.
Дивиться він — аж ось криниця в полі й овець три отари лежать коло неї, бо з тієї криниці напували отари. На ній великий камінь.
Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий.
Коли ж зібралися туди отари, пастухи відкочували камінь від отвору й напували овець та й клали його назад на місце.
І скуплювались там усї стада, і одвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівцї, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місцї свойму.
І сказав Яків до них: "Браття, звідкіля ви?" Вони ж відрекли: "Ми з Харану."
Рече ж їм Яков: Браттє, звідки ви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану.
Тоді він каже до них: "Чи знаєте Лавана, сина Нахора?" Вони кажуть: "Знаємо."
Рече ж їм: Чи знаєте Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо.
Тож питає їх: "Чи він жив-здоров?" відповіли: "Здоров, ось і Рахиль його дочка йде з вівцями."
Рече ж їм: Чи жив, здоров? Вони ж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями.
"Ще дня багато", сказав Яків, "ще не пора зганяти докупи худібку. Понапувайте вівці й ідіть пасти."
І рече Яков: Ще дня багацько, не пора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівцї, та йдїть, пасїте.
Та вони мовили: "Не можемо, доки не зберуться всі отари докупи й не відкотять каменя з-над криниці, тоді й понапуваєм овець."
Вони ж кажуть: Не зможемо, докіль усї отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тодї й понаповаємо вівцї.
Поки він говорив ще з ними, Рахиль надійшла з вівцями свого батька, бо вона пастушкою була.
Ще ж він говорив до них, аж ось Рахеля пригналась із отецькими вівцями; вона бо доглядала їх.
От як тільки Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата своєї матері, з вівцями того ж Лавана, приступив Яків і відкотив камінь від криниці й напоїв овець Лавана, брата своєї матері.
І сталось, як зуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівцї Лабанові, брата материного.
Опісля поцілував Яків Рахиль та й заплакав уголос.
І поцїлував Яков Рахелю, та й заплакав у голос.
Він розповів Рахилі, що він родич її батька, бож він син Ревеки, а вона побігла й розповіла те своєму батькові.
І повідав Рахелї, що він брат отця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сї речі.
Як же ж Лаван почув вістку про Якова, сина своєї сестри, то вибіг йому назустріч, обійняв його, поцілував його й увів до себе в господу, а він оповів Лаванові про всі речі.
Сталось ж, як почув Лабан вістї про Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цїлував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всї речі сї.
Тоді Лаван мовив до нього: "Направду, ти кість моя і тіло моє!" І пробув Яків у нього місяць часу.
І каже йому Лабан: Справдї від костей моїх і від тїла мого єси ти. І пробув з ним днїв місяць.
Тоді Лаван сказав до Якова: "Хіба тому, що ти мій родич, маєш дармо на мене працювати? Скажи мені, скільки тобі платити?"
Каже ж Лабан Яковові: Що брат менї доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи менї, яка тобі плата.
Було ж у Лавана дві дочки: старша, на ім'я Лія, та менша, на ім'я Рахиль.
У Лабана ж та було дві дочцї: старша на імя Лея, меньша ж Рахеля.
Очі ж у Лії були тьмяні, а Рахиль була поставна й гарна з виду.
Лея недуговала очима, Рахеля ж була високого зросту, й принадна видом вельми.
Тому сподобав собі Яків Рахиль і каже: "Служитиму тобі сім років за Рахиль, твою молодшу дочку."
Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сїм год за Рахелю, дочку твою меньшу.
На це Лаван відповів: "Ліпше мені дати її тобі, ніж комусь іншому. Живи зо мною."
Каже ж йому Лабан: Лучче менї тобі оддати її, нїж мусїв би другому мужеві. Живи зо мною.
І вислужив Яків за Рахиль сім років, а здавалось йому, наче кілька днів, тому що він любив її.
І парубкував Яков за Рахелю сїм років, і здались вони йому, наче кілька днїв, тим що любив її.
Тоді Яків і каже до Лавана: "Приведи мою жінку, бо дні мої сповнилися: нехай я ввійду до неї."
Каже ж тодї Яков Лабанові: Дай менї жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї.
Тож Лаван зібрав усіх місцевих людей і зробив учту;
Зібрав же Лабан усїх мужів громадських і зробив учту.
а ввечері взяв він Лію, свою дочку, та й привів її до Якова, й той увійшов до неї.
І сталось у вечорі, що взяв він Лею, дочку свою, та й увів до Якова. І ввійшов до неї Яков.
Лаван же дав їй, дочці своїй Лії, за слугиню Зілпу, свою служку.
Дав же Лабан Леї, дочцї своїй, Зелфу, рабиню свою за служебку.
Коли ж настав ранок, то й виявилося, що то Лія, тим то й каже Яків до Лавана: "Що це ти мені заподіяв? Хіба не за Рахиль служив я в тебе? Чому ж ти мене обманув?"
Сталося ж у раньцї, дивиться, се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдїяв менї? Чи не задля Рахелї ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене?
А Лаван і каже: "Немає в нашому краї звичаю видавати молодшу перед старшою.
Відказав же Лабан: Неможна так чинити в нашій землї, видавати меньшу перше старшої.
Та вже кінчи цей тиждень, а я дам тобі і другу за службу, що її робитимеш мені ще других сім років."
Скіньчай же тиждень сей; я дам тобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сїм других лїт.
Яків так і зробив. Закінчив цей тиждень з нею, і Лаван дав йому Рахиль, свою дочку, за жінку.
Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень з сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку.
Рахилі ж, дочці своїй, дав він за слугиню Білгу, свою служку.
Дав же Лабан Рахелї дочцї своїй Баллу, рабиню свою, за служебку.
Увійшов Яків також до Рахилі й полюбив її більше, ніж Лію, і служив у Лавана других сім років.
І ввійшов до Рахелї, влюбив же Рахелю більш нїж Лею. І парубкував у його других сїм років.
Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.
Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна.
Отож зачала Лія і породила сина та й назвала його ім'ям Рувим: "бо Господь", сказала, "зглянувсь на моє горе. Тепер мій чоловік буде любити мене."
І завагонїла Лея, і вродила сина, і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно зглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій.
І знову зачала й породила сина та й сказала: "Господь почув, що я ненавидна, то дав мені ще й цього; і назвала його Симеон."
І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав менї й сього сина. І дала йому імя: Симеон.
І знову зачала і породила сина та й сказала: "Тепер, цим разом, мій чоловік пристане до мене, бо я породила йому трьох синів." Тому й назвала його ім'ям Леві.
І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому три сини. Тим дала йому імя: Левій.