Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Рано-вранці Лаван встав, поцілував своїх онуків і своїх дочок, поблагословив їх і, рушивши в дорогу, повернувся на своє місце.
І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.
Та й Яків пустився далі в путь, під час якої зустріли його ангели Божі.
Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.
Побачивши їх, він сказав: "Це табір Божий", і назвав те місце Маханаїм.
Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;
Тоді Яків послав послів до Ісава, свого брата, в Сеїр-край, в Едом-поле;
І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.
він повелів їм: "Ось так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить слуга твій Яків: у Лавана перебував я і забарився аж досі.
І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.
Придбав я волів, ослів і овець, слуг і слугинь, і посилаю панові моєму про те вістку, щоб знайти ласку в твоїх очах."
І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.
Повернулися посли до Якова та й кажуть: "Ходили ми до твого брата Ісава, він сам іде тобі назустріч, а з ним чотириста чоловік."
Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.
Тим злякався Яків вельми й стривожився, тож поділив людей, які були з ним, та й овець і худобу й верблюдів на два загони.
І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.
Бо думав він собі: "Коли Ісав прийде до одного загону й розіб'є його, то загін той, що зостанеться, врятується."
Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,
Тоді Яків сказав: "О Боже батька мого Авраама й Боже батька мого Ісаака! Господи, який велів єси мені: "Вернись у край твій, до рідні твоєї, а я буду помагати тобі."
Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.
Я негідний тих усіх ласк і всієї вірности тої, що їх ти виявив слузі твоєму, бо з моєю тільки палицею я перебрів цей Йордан, а тепер виріс у два загони.
Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.
Визволь мене, благаю, з руки мого брата, руки Ісава, бо боюся його, щоб не прийшов і не вбив мене та матерей з дітьми.
Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.
Сам бо ти сказав: «Напевно буду тобі щастити і зроблю твоє потомство, як пісок морський, що його не злічити, така його сила»."
І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостиньця Езавові, братові свойму.
І там він ночував цієї ночі. З того ж, що було під рукою в нього, Яків узяв гостинця для Ісава, свого брата:
Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,
двісті кіз і двадцять козлів, двісті овець і двадцять баранів,
Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.
тридцять верблюдиць, що годують, з їх верблюденятами, сорок корів і десять биків, двадцять ослиць і десять ослят.
І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.
І дав він у руки своїх слуг, кожне стадо зокрема, і сказав до них: "Ідіть поперед мене та зробіть відступ між стадом і стадом."
І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?
Першому ж велів він: "Як зустріне тебе Ісав, мій брат, і спитає тебе: «Чий ти і куди йдеш та чиє оце, що перед тобою?»
Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас.
то ти скажеш: «Слуги твого Якова. Це подарунок, післаний панові моєму Ісавові. Та ось ще й він сам позаду нас»."
І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,
Так само велів він і другому та й третьому й усім, що гнали стада, кажучи їм: "Так говоритимете до Ісава, як зустрінете його,
І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене.
і додасте: «Ось ще твій слуга Яків іде за нами»." Думав бо собі: "Умилостивлю його дарунком, що йде передо мною, а потім і сам явлюся перед ним; може, він прийме мене приязно."
Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші.
І пішов дарунок поперед ним. Сам же він перебув цю ніч у загоні.
Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.
Тієї ж ночі він устав, узяв обидвох своїх жінок та обидвох своїх слугинь та й одинадцять своїх дітей і перейшов брід Яббок.
І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.
По тому взяв їх і перевів через потік; також перевів усе, що мав.
Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;
Зостався Яків сам. Тоді хтось боровся з ним, ще поки на світ не займалося.
Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.
Та бачивши, що не переможе його, доторкнувся суглобу його стегна, й суглоб Якового стегна звихнувся, коли він боровся з ним.
І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене.
І каже той: "Пусти мене, бо вже на світ благословиться." А Яків відповів: "Не пущу тебе, хіба-що поблагословиш мене."
Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков.
А цей спитав його: "Як тобі на ім'я?" Він і каже: "Яків."
І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.
Тоді той відповів: "Не Яків буде більш твоє ім'я, а Ізраїль, бо ти змагався з Богом і з людьми та й переміг."
І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там.
Тоді Яків спитав його: "Скажи, будь ласка, своє ім'я?" А цей відповів: "Чого питаєш про моє ім'я?" І тут поблагословив його.
І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.
Тому Яків назвав це місце Пеніел, бо я, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і я живий ще.
Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно.