Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New King James Version
Та злиденний голод настав у краю.
Joseph’s Brothers Return with Benjamin
Now the famine was severe in the land.
Now the famine was severe in the land.
І коли вони поїли хліб, що привезли його з Єгипту, батько сказав їм: "ідіть знову й купіть трохи харчів."
And it came to pass, when they had eaten up the grain which they had brought from Egypt, that their father said to them, “Go back, buy us a little food.”
Каже до нього Юда: "Перестеріг нас той чоловік, ось так перестеріг: Вам, каже, не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами.
But Judah spoke to him, saying, “The man solemnly warned us, saying, ‘You shall not see my face unless your brother is with you.’
Як пустиш нашого брата з нами, ми підемо й купимо для себе харчів.
If you send our brother with us, we will go down and buy you food.
А як не пустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав нам: Вам не бачити мого лиця, хіба що брат ваш буде з вами."
But if you will not send him, we will not go down; for the man said to us, ‘You shall not see my face unless your brother is with you.’ ”
А ізраїль і каже: "Навіщо ви мені заподіяли таке лихо та й сказали цьому чоловікові, що в вас є ще брат?"
Вони ж відповіли: "Він пильно розпитував про нас і про нашу родину: чи, мовляв, іще живе ваш батько? чи маєте ще брата? Ми йому й оповіли так, як він питав нас. Хіба ж ми знали, що він скаже: Приведіть вашого брата."
But they said, “The man asked us pointedly about ourselves and our family, saying, ‘Is your father still alive? Have you another brother?’ And we told him according to these words. Could we possibly have known that he would say, ‘Bring your brother down’?”
Тож і каже Юда до ізраїля, свого батька: "Відпусти хлопця зо мною, ми встанемо й підемо, щоб жити нам, а не вмирати — нам самим, тобі й нашим дітям.
Then Judah said to Israel his father, “Send the lad with me, and we will arise and go, that we may live and not die, both we and you and also our little ones.
Я ручуся за нього, з моїх рук будеш його вимагати. Коли не приведу його назад до тебе й не поставлю його перед тобою, довіку буду я винен перед тобою.
I myself will be surety for him; from my hand you shall require him. If I do not bring him back to you and set him before you, then let me bear the blame forever.
Якби ми були не гаялись, напевно тепер повернулися б удруге."
For if we had not lingered, surely by now we would have returned this second time.”
На це відозвався до них ізраїль, їхній батько: "Коли так мусить бути, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки щонайкращого цієї землі й завезіть тому чоловікові гостинця: трохи бальсаму, трохи меду, пахощів, ладану, фісташок та миідалів.
And their father Israel said to them, “If it must be so, then do this: Take some of the best fruits of the land in your vessels and carry down a present for the man — a little balm and a little honey, spices and myrrh, pistachio nuts and almonds.
А грошей візьміть із собою вдвоє. Бо гроші, що їх звернено у ваші мішки зверху, візьміть назад із собою, може ж там помилилися.
Take double money in your hand, and take back in your hand the money that was returned in the mouth of your sacks; perhaps it was an oversight.
Та й брата вашого беріть і йдіть та й повертайтесь до того чоловіка.
Take your brother also, and arise, go back to the man.
Бог же Всемогутній нехай дасть вам ласку перед тим чоловіком, щоб він випустив на волю другого вашого брата, а й Веніямина. Я ж як обездітнів, так і зостануся бездітним!"
And may God Almighty give you mercy before the man, that he may release your other brother and Benjamin. If I am bereaved, I am bereaved!”
Взяли чоловіки цього гостинця, взяли грошей із собою удвоє і Веніямина та й, уставши, перейшли в Єгипет і з'явилися перед Йосифом.
So the men took that present and Benjamin, and they took double money in their hand, and arose and went down to Egypt; and they stood before Joseph.
Як же побачив Йосиф Веніямина з ними, то каже старшому над його домом: "Уведи отих людей у дім, заколи що з худоби і приготуй, зо мною бо їстимуть ці люди в полуднє."
Чоловік той зробив, як йому велів Йосиф, і ввів людей у Йосифів дім.
Then the man did as Joseph ordered, and the man brought the men into Joseph’s house.
Та чоловіки перелякалися, що ввели їх у Йосифовий дім, та й кажуть: "Це з-за отих грошей, що знайшлись були у наших мішках, нас уводять, щоб вишукати якийсь сповид проти нас, накинутись і уярмити нас разом з нашими ослами."
І приступили вони до старшого над Йосифовим домом і розмовляли з ним при вході до дому,
When they drew near to the steward of Joseph’s house, they talked with him at the door of the house,
та й кажуть: "Добродію, благаємо тебе, ми вже приходили перед тим, щоб купувати збіжжя.
and said, “O sir, we indeed came down the first time to buy food;
Але сталося, як ми прибули до заїздного дому та розв'язали наші лантухи — аж гроші кожного в його мішку зверха, таки ці самі наші гроші! Ми привезли їх назад із собою.
but it happened, when we came to the encampment, that we opened our sacks, and there, each man’s money was in the mouth of his sack, our money in full weight; so we have brought it back in our hand.
Принесли ми з собою й інші гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав наші гроші нам у мішки."
And we have brought down other money in our hands to buy food. We do not know who put our money in our sacks.”
Він же відповів: "Мир вам, не бійтесь. Бог ваш і Бог вашого батька поклав вам скарб у ваші міхи; ваші гроші дійшли до мене." Тоді вивів до них Симеона.
But he said, “Peace be with you, do not be afraid. Your God and the God of your father has given you treasure in your sacks; I had your money.” Then he brought Simeon out to them.
І ввів той чоловік їх у дім Йосифа, дав їм води обмити ноги свої, а їхнім ослам дав паші.
So the man brought the men into Joseph’s house and gave them water, and they washed their feet; and he gave their donkeys feed.
Вони напоготовили гостинця, заки прийшов Йосиф у полудень, бо чули, що там обідатимуть.
Then they made the present ready for Joseph’s coming at noon, for they heard that they would eat bread there.
Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі.
And when Joseph came home, they brought him the present which was in their hand into the house, and bowed down before him to the earth.
Тоді він спитав їх про здоров'я та й сказав: "Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще?" Вони відповіли:
Then he asked them about their well-being, and said, “Is your father well, the old man of whom you spoke? Is he still alive?”
"Здоров раб твій, наш батько; він ще живий", і схиливши голови, поклонились до землі.
And they answered, “Your servant our father is in good health; he is still alive.” And they bowed their heads down and prostrated themselves.
А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: "Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали?" і додав: "Бог нехай милує тебе, мій синку!"
Then he lifted his eyes and saw his brother Benjamin, his mother’s son, and said, “Is this your younger brother of whom you spoke to me?” And he said, “God be gracious to you, my son.”
І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав.
Now his heart yearned for his brother; so Joseph made haste and sought somewhere to weep. And he went into his chamber and wept there.
По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: "Подавайте лишень страви."
Then he washed his face and came out; and he restrained himself, and said, “Serve the bread.”
І подали йому окремо і їм окремо й окремо єгиптянам, які з ним обідали; не можуть бо єгиптяни їсти з євреями, огидно для єгиптян воно.
So they set him a place by himself, and them by themselves, and the Egyptians who ate with him by themselves; because the Egyptians could not eat food with the Hebrews, for that is an abomination to the Egyptians.
А сиділи вони проти нього згідно з їхнім віком, від найстаршого до наймолодшого. І дивувалися чоловіки, споглядаючи один на одного.
And they sat before him, the firstborn according to his birthright and the youngest according to his youth; and the men looked in astonishment at one another.