Переклад Хоменка

New King James Version

Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його.

1

Burial of Jacob

Then Joseph fell on his father’s face and wept over him, and kissed him.

2

Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля.

2

And Joseph commanded his servants the physicians to embalm his father. So the physicians embalmed Israel.

3

Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів.

3

Forty days were required for him, for such are the days required for those who are embalmed; and the Egyptians mourned[a] for him seventy days.

4

А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке:

4

Now when the days of his mourning were past, Joseph spoke to the household of Pharaoh, saying, “If now I have found favor in your eyes, please speak in the hearing of Pharaoh, saying,

5

Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся."

5

‘My father made me swear, saying, “Behold, I am dying; in my grave which I dug for myself in the land of Canaan, there you shall bury me.” Now therefore, please let me go up and bury my father, and I will come back.’ ”

6

Фараон відповів: "Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув."

6

And Pharaoh said, “Go up and bury your father, as he made you swear.”

7

І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю,

7

So Joseph went up to bury his father; and with him went up all the servants of Pharaoh, the elders of his house, and all the elders of the land of Egypt,

8

і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі.

8

as well as all the house of Joseph, his brothers, and his father’s house. Only their little ones, their flocks, and their herds they left in the land of Goshen.

9

Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет.

9

And there went up with him both chariots and horsemen, and it was a very great gathering.

10

Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові сімденну жалобу.

10

Then they came to the threshing floor of Atad, which is beyond the Jordan, and they mourned there with a great and very solemn lamentation. He observed seven days of mourning for his father.

11

А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: "Тяжка це жалоба для єгиптян." Тим то й названо його ім'ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану.

11

And when the inhabitants of the land, the Canaanites, saw the mourning at the threshing floor of Atad, they said, “This is a deep mourning of the Egyptians.” Therefore its name was called [b]Abel Mizraim, which is beyond the Jordan.

12

Сини його, отже, зробили так, як він велів їм;

12

So his sons did for him just as he had commanded them.

13

вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре.

13

For his sons carried him to the land of Canaan, and buried him in the cave of the field of Machpelah, before Mamre, which Abraham bought with the field from Ephron the Hittite as property for a burial place.

14

Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька.

14

And after he had buried his father, Joseph returned to Egypt, he and his brothers and all who went up with him to bury his father.

15

Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: "Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли."

15

Joseph Reassures His Brothers

When Joseph’s brothers saw that their father was dead, they said, “Perhaps Joseph will hate us, and may [c]actually repay us for all the evil which we did to him.”

16

І послали до Йосифа сказати: "Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи:

16

So they sent messengers to Joseph, saying, “Before your father died he commanded, saying,

17

Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька." І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього.

17

‘Thus you shall say to Joseph: “I beg you, please forgive the trespass of your brothers and their sin; for they did evil to you.” ’ Now, please, forgive the trespass of the servants of the God of your father.” And Joseph wept when they spoke to him.

18

Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: "Ось ми — твої раби."

18

Then his brothers also went and fell down before his face, and they said, “Behold, we are your servants.”

19

А Йосиф каже до них: "Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога?

19

Joseph said to them, “Do not be afraid, for am I in the place of God?

20

Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям.

20

But as for you, you meant evil against me; but God meant it for good, in order to bring it about as it is this day, to save many people alive.

21

Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших." І втішив їх і говорив до них зичливо.

21

Now therefore, do not be afraid; I will provide for you and your little ones.” And he comforted them and spoke [d]kindly to them.

22

І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років.

22

Death of Joseph

So Joseph dwelt in Egypt, he and his father’s household. And Joseph lived one hundred and ten years.

23

Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми.

23

Joseph saw Ephraim’s children to the third generation. The children of Machir, the son of Manasseh, were also brought up on Joseph’s knees.

24

Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: "Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові."

24

And Joseph said to his brethren, “I am dying; but God will surely visit you, and bring you out of this land to the land of which He swore to Abraham, to Isaac, and to Jacob.”

25

І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: "Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості."

25

Then Joseph took an oath from the children of Israel, saying, “God will surely [e]visit you, and you shall carry up my bones from here.”

26

І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті.

26

So Joseph died, being one hundred and ten years old; and they embalmed him, and he was put in a coffin in Egypt.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New King James Version

Буття 50

Genesis 50