Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Синодальный перевод
Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.
И вспомнил Бог о Ное, и о всех зверях, и о всех скотах, бывших с ним в ковчеге; и навёл Бог ветер на землю, и воды остановились.
Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.
И закрылись источники бездны и окна небесные, и перестал дождь с неба.
Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
Вода же постепенно возвращалась с земли, и стала убывать вода по окончании ста пятидесяти дней.
і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.
И остановился ковчег в седьмом месяце, в семнадцатый день месяца, на горах Араратских.
А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.
Вода постоянно убывала до десятого месяца; в первый день десятого месяца показались верхи гор.
По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,
По прошествии сорока дней Ной открыл сделанное им окно ковчега
і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.
и выпустил ворона, который, вылетев, отлетал и прилетал, пока осушилась земля от воды.
Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.
Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли,
Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.
но голубь не нашёл места покоя для ног своих и возвратился к нему в ковчег, ибо вода была ещё на поверхности всей земли; и он простёр руку свою, и взял его, и принял к себе в ковчег.
Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.
И помедлил ещё семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега.
І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.
Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли.
Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.
Он помедлил ещё семь дней других и выпустил голубя; и он уже не возвратился к нему.
На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, — аж ось поверхня землі була суха,
Шестьсот первого года жизни Ноевой к первому дню первого месяца иссякла вода на земле; и открыл Ной кровлю ковчега и посмотрел, и вот, обсохла поверхность земли.
а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.
И во втором месяце, к двадцать седьмому дню месяца, земля высохла.
"Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.
выйди из ковчега ты и жена твоя, и сыновья твои, и жёны сынов твоих с тобою;
Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."
выведи с собою всех животных, которые с тобою, от всякой плоти, из птиц, и скотов, и всех гадов, пресмыкающихся по земле: пусть разойдутся они по земле, и пусть плодятся и размножаются на земле.
І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.
И вышел Ной и сыновья его, и жена его, и жёны сынов его с ним;
Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.
все звери, и все гады, и все птицы, все движущееся по земле, по родам своим, вышли из ковчега.
Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.
И устроил Ной жертвенник Господу; и взял из всякого скота чистого и из всех птиц чистых и принёс во всесожжение на жертвеннике.
Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.
И обонял Господь приятное благоухание, и сказал Господь в сердце Своём: не буду больше проклинать землю за человека, потому что помышление сердца человеческого — зло от юности его; и не буду больше поражать всего живущего, как Я сделал: