Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
Ледве перейшов Давид верх гори, аж ось назустріч йому Ціва, Мерібаалів слуга, з парою нав'ючених ослів, що несли на собі двісті буханців хліба, сто в'язанок родзинок, сто спілих плодів і бурдюк вина.
Когда Давид немного спустился с вершины горы, ему неожиданно встретился Цива, слуга Мефи-Бошета.60 У него была пара оседланных ослов, навьюченных двумястами хлебами, сотней связок изюма, сотней связок инжира и бурдюком вина.
Давид і спитав у Ціви: “Навіщо воно в тебе?” Ціва відказав: “Осли для царського двору до їзди, хліб і спілі плоди на харч прислузі а вино на пиття потомленим у пустині.”
Царь спросил Циву:
— Для чего это у тебя?
Цива ответил:
— Ослы для того, чтобы на них ездил дом царя, хлеб и плоды — в пищу юношам, а вино — чтобы подкрепить тех, кто ослабеет в пустыне.
— Для чего это у тебя?
Цива ответил:
— Ослы для того, чтобы на них ездил дом царя, хлеб и плоды — в пищу юношам, а вино — чтобы подкрепить тех, кто ослабеет в пустыне.
І питає цар: “А де ж син твого пана?” Ціва відказав цареві: “Он він зостався в Єрусалимі, бо подумав собі: сьогодні дім Ізраїлів віддасть мені батьківське царство.”
Тогда царь спросил:
— А где же внук твоего господина?
Цива ответил ему:
— Он сейчас в Иерусалиме, потому что думает: «Сегодня дом Израиля вернет мне царство моего деда».
— А где же внук твоего господина?
Цива ответил ему:
— Он сейчас в Иерусалиме, потому что думает: «Сегодня дом Израиля вернет мне царство моего деда».
Тоді Давид сказав до Ціви: “Дивись, усе тепер твоє, що належало Мерібаалові.” Ціва каже: “Кланяюсь тобі, щоб й надалі знаходив ласку у твоїх очах, царю, мій пане!”
Тогда царь сказал Циве:
— Все, что ранее принадлежало Мефи-Бошету, теперь твое.
— Низко кланяюсь тебе, господин мой царь, — сказал Цива. — Да найду я расположение в твоих глазах.
— Все, что ранее принадлежало Мефи-Бошету, теперь твое.
— Низко кланяюсь тебе, господин мой царь, — сказал Цива. — Да найду я расположение в твоих глазах.
Коли цар Давид прибув у Бахурім, був там чоловік із Саулової родини на ім'я Семей, Герів син. Він вийшов і проклинав,
Когда Давид приблизился к Бахуриму, оттуда вышел человек, который был из того же клана, что и семья Саула. Его звали Шимей, сын Геры; он шел и проклинал.
кидаючи камінням на Давида та на слуг царя Давида, його ж військо й усі витязі були праворуч і ліворуч від нього.
Он бросал в Давида и его приближенных камнями, несмотря на то что и справа, и слева от Давида были его воины и стража.
І говорив Семей, проклинаючи: “Геть, геть, мужу крови, мерзеннику!
Проклиная, Шимей говорил:
— Вон! Вон! Убийца! Негодяй!
— Вон! Вон! Убийца! Негодяй!
Повернув на тебе Господь усю кров Саулового дому, що ти замість нього зробивсь царем. Дав Господь царство в руки Авесалома, твого сина. А тепер упало на тебе нещастя, бо ти чоловік крови!”
Господь воздал тебе за всю кровь, пролитую тобой в доме Саула, вместо которого ты воцарился. Господь отдал царство твоему сыну Авессалому. А ты попал в беду, потому что ты — убийца!
Тоді Авішай, син Церуї, каже до царя: “Чого ж то оцей здохлий собака проклинає мого пана-царя? Дозволь мені піти й стяти йому голову.”
Авишай, сын Саруи, сказал царю:
— Почему этот мертвый пес проклинает моего господина, царя? Позволь мне пойти и снести ему голову.
— Почему этот мертвый пес проклинает моего господина, царя? Позволь мне пойти и снести ему голову.
Та цар відказав: “Що мені й вам сини Церуї? Якщо проклинає, бо Господь сказав йому: Проклинай Давида, — то хто може йому сказати: чому ти так робиш?”
Но царь сказал:
— Что у вас со мной общего, сыновья Саруи? Если он проклинает, потому что Господь сказал ему: «Прокляни Давида», то кто может сказать: «Зачем ты это делаешь?»
— Что у вас со мной общего, сыновья Саруи? Если он проклинает, потому что Господь сказал ему: «Прокляни Давида», то кто может сказать: «Зачем ты это делаешь?»
І каже Давид до Авішая і до всіх своїх слуг: “Дивіться, ось мій син, що вийшов з мого тіла, наставився на моє життя, то скільки більше оцей веніяминянин? Лишіть його, нехай проклинає, бо це Господь звелів йому.
Давид сказал Авишаю и всем своим приближенным:
— Мой сын, который рожден от моей плоти, пытается отнять у меня жизнь. Что же тогда говорить об этом вениамитянине! Оставьте его; пусть проклинает, потому что так сказал ему Господь.
— Мой сын, который рожден от моей плоти, пытается отнять у меня жизнь. Что же тогда говорить об этом вениамитянине! Оставьте его; пусть проклинает, потому что так сказал ему Господь.
Може, Господь зглянеться на моє горе й віддасть мені добром замість сьогоднішнього прокльону.”
Может быть, Господь увидит мое горе61 и воздаст мне добром за проклятия, которые я слышу сегодня.
І йшов Давид із своїми людьми дорогою далі, Семей же посувався узгір'ям повз нього та, йдучи, раз-у-раз кляв і жбурляв камінням, здіймаючи куряву.
И Давид со своими людьми снова тронулся в путь, а Шимей шел по склону горы напротив него, проклиная на ходу и бросая в него камни и пыль.
І прибув Давид і ввесь народ, що був з ним, — стомлені. І там відпочили вони.
Царь и все люди, которые были с ним, добрались62 до Иордана утомленными и остановились там на отдых.
Авесалом же й усі мужі ізраїльські ввійшли в Єрусалим. І Ахітофел теж був з ним.
А тем временем Авессалом и все израильтяне вошли в Иерусалим, и Ахитофел был с ними.
Прийшов Хушай аркій, Давидів приятель, до Авесалома й каже йому: “Нехай живе цар, нехай живе цар!”
И когда аркитянин Хусий, друг Давида, пришел к Авессалому, он сказал ему:
— Да здравствует царь! Да здравствует царь!
— Да здравствует царь! Да здравствует царь!
Авесалом каже до Хушая: “Така твоя вірність до твого приятеля! Чого ж ти не пішов з твоїм приятелем?”
Авессалом спросил Хусия:
— Такова-то твоя верность своему другу? Почему ты не пошел с ним?
— Такова-то твоя верность своему другу? Почему ты не пошел с ним?
Хушай відказав Авесаломові: “О ні! Кого вибрав Господь та ввесь цей народ, і всі ці мужі ізраїльські, тому служитиму й при нім зостанусь.
Хусий сказал Авессалому:
— Нет, я на стороне того, кого избрал Господь, этот народ и все израильтяне, и с ним останусь.
— Нет, я на стороне того, кого избрал Господь, этот народ и все израильтяне, и с ним останусь.
А втім, кому ж я служитиму? Чи не його ж синові? Як служив твоєму батькові, так служитиму й тобі!”
Да и кому я буду служить? Разве не его сыну? Точно так же, как я служил твоему отцу, я буду служить тебе.
Тоді Авесалом каже до Ахітофела: “Порадь мені, що чинити.”
Авессалом сказал Ахитофелу:
— Дай63 нам совет. Что нам делать?
— Дай63 нам совет. Что нам делать?
Ахітофел каже Авесаломові: “Увійди до наложниць твого батька, яких він залишив стерегти палацу, так бо ввесь Ізраїль спізнає, що ти став ненависним твоєму батькові, і скріпляться руки всіх, що з тобою.”
Ахитофел ответил:
— Спи с наложницами своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом. Тогда весь Израиль услышит, что ты сделался ненавистным отцу, и руки всех, кто на твоей стороне, укрепятся.
— Спи с наложницами своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом. Тогда весь Израиль услышит, что ты сделался ненавистным отцу, и руки всех, кто на твоей стороне, укрепятся.
І нап'яли Авесаломові на покрівлі намет, і Авесалом увійшов до наложниць свого батька на очах усього Ізраїля.
Авессалому разбили шатер на крыше дворца, и он спал с наложницами своего отца на глазах у всего Израиля.
Рада ж, що її в ті дні давав Ахітофел, була така, неначе слово Бога для тих, хто звертався до нього. Такою була всяка Ахітофелева рада так для Давида, як і для Авесалома.
В те дни совет, данный Ахитофелом, считался, как если бы кто вопрошал Божье слово. Таков был всякий совет Ахитофела и для Давида, и для Авессалома.