Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

Переклад Хоменка

«Мій дух розбитий,
дні мої погасли,
для мене залишається лише могила.

Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.

Чи не став я посміховиськом?
Чи не в гіркоті ночують мої очі?

Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.

О, поручися за мене сам перед собою!
Бо хто б ручився за мене?

О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?

Та ти позбавив розуму їхнє серце,
тому й не піднесеш їх угору.

Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.

Вони призначають здобич друзям,
тоді як очі власних дітей меркнуть.

Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.

Ти зробив мене притчею народу,
мені плюють у вічі.

Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.

В очах моїх від смутку потемніло,
і мої члени, наче тінь, виснажуються.

Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.

Дивуються над оцим праведні люди,
і невинний обурюється на безбожника.

Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.

Та праведник тримається путі своєї
і чистий руками ще більш набирає духу.

І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.

Вернітеся ж, усі ви, приступіте;
може, бодай одного мудрого знайду між вами!

Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.

Дні мої відпливли, думки мої розбиті!
Зідхання мого серця

Днї мої вже уплили, думи мої — думи дорогі серцю — вони розбиті.

з ночі день роблять,
і супроти темряви світло близько.

Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.

Чи можу сподіватись? Шеол — моя домівка!
У темряві стелю я собі постіль.

Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб — домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;

Кричу до гробу: Ти мій батько!
А до хробака: Моя сестра й моя мати!

Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.

Де ж тут моя надія?
І щастя моє. — хто його бачив?

Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?

Зійдуть у Шеол зо мною?
коли зануримося разом у порох?»

У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.