Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
«Вважайте, слухавши, на моє слово,
і нехай воно втішить вас.
і нехай воно втішить вас.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Стерпіть мене, я буду говорити;
як виговорюся — насміхайтесь.
як виговорюся — насміхайтесь.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Чи ж то на людину моя скарга?
Як тут не бути нетерплячим?
Як тут не бути нетерплячим?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Вважайте ж мені: ви вжахнетесь,
затулите рукою уста ваші.
затулите рукою уста ваші.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь,
і моє тіло охоплює тремтіння.
і моє тіло охоплює тремтіння.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Чому живуть оті нечестиві,
старіються та й ще багатіють?
старіються та й ще багатіють?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Їхні діти гараздують перед ними,
нащадки їхні ростуть у них перед очима.
нащадки їхні ростуть у них перед очима.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Домівки їхні від страху безпечні,
і бича Божого нема над ними.
і бича Божого нема над ними.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Їхній бик запліднює, не знемагає;
корова їхня телиться, не скидає.
корова їхня телиться, не скидає.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець,
й малеча їхня гарцює.
й малеча їхня гарцює.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Виспівують під бубон та під цитру,
і веселяться під сопілки голос.
і веселяться під сопілки голос.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять дні свої у щасті,
і сходять до Шеолу в мирі.
і сходять до Шеолу в мирі.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.
А, проте, Богові казали: „Відступи від нас!
Доріг твоїх не хочемо ми знати!
Доріг твоїх не хочемо ми знати!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити?
І що за користь нам його благати?"
І що за користь нам його благати?"
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Чи ж їхнє щастя не в них у руках?
Чи ж рада злих від нього не далека?
Чи ж рада злих від нього не далека?
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне
і падає на них нещастя?
Чи часто у своєму гніві він їх губить,
і падає на них нещастя?
Чи часто у своєму гніві він їх губить,
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
так, що вони стають, немов солома перед вітром,
немов полова, що її здіймає вихор?
немов полова, що її здіймає вихор?
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
А, може, Бог зберігає його кару для його дітей?
Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Нехай побачить власними очима своє горе,
і з гніву Всемогутнього хай вип'є!
і з гніву Всемогутнього хай вип'є!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Яка йому журба про дім свій після нього,
коли число місяців у нього пораховане?
коли число місяців у нього пораховане?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Чи то ж нам Бога знання вчити,
коли він судить щонайвищих?
коли він судить щонайвищих?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Один умирає повний сили,
повнотою щасливий та безпечний.
повнотою щасливий та безпечний.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Стегна у нього повні ситі,
кості його набиті шпигом.
кості його набиті шпигом.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
А другий умирає наболілою душею,
не скуштувавши щастя.
не скуштувавши щастя.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Разом лягають у порох,
їх черва вкриває!
їх черва вкриває!
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Я знаю добре думки ваші
та замисли, що проти мене куєте.
та замисли, що проти мене куєте.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Ви кажете: Де дім вельможі?
Де намет, що грішники у ньому жили?
Де намет, що грішники у ньому жили?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Хіба ви не питали тих, що у світах бували,
над досвідом їхнім не розмишляли,
над досвідом їхнім не розмишляли,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
що в день біди лихий щаджен буває,
що у день гніву він веселий?
що у день гніву він веселий?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Хто йому закине його поведінку ввічі,
і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Коли ж його внесуть на цвинтар,
над гробом своїм він чатує.
над гробом своїм він чатує.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Скиби землі йому солодкі.
За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.