Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

«Чому Всемогутній не затаїв часи,
а ті, що його знають, днів його не бачать?

1

Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?

2

Безбожники пересувають межі,
отару й чабана займають.

2

Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;

3

Відводять осла в сиротини,
беруть у заклад вола вдовиці.

3

Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;

4

Убогі поступаються з дороги,
усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.

4

Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.

5

Мов дикі осли в пустині,
вони виходять на роботу,
шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.

5

Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;

6

Жнуть на чужому полі,
виноград грішника збирають.

6

Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;

7

Голі вони ночують, без одежі,
не мають чим накритись, коли холодно.

7

Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;

8

В горах на дощі мокнуть,
за браком сховку туляться до скелі!

8

Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.

9

Сиріт від грудей відривають,
беруть у заклад дитину в бідних.

9

Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.

10

Голі блукають, без одежі,
і голодні зносять снопи.

10

Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;

11

Вичавлюють між мурами олію,
спраглі, топчуть виноград у точилі.

11

Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.

12

З міста чути людей стогін,
душа смертельно поранених кличе на допомогу,
та Бог не чує їхньої молитви!

12

У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.

13

Є поміж ними й вороги світла,
які шляхів його не знають,
стежками його не простують.

13

Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.

14

Удосвіта стає убивник,
убиває бідного й сіромаху,
вночі бродить злодюга.

14

Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.

15

Око перелюбця пильнує, коли смеркне.
Він думає: Ніхто мене не бачить,
і кладе собі на вид запинало.

15

Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.

16

В пітьмі підкопують домівки,
а вдень замикаються,
не знають світла.

16

В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.

17

Тінь смерти то для всіх них ранок;
коли ж він зійде, жах їх огортає.

17

Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.

18

Вони від дня втікають;
маєтність їх на землі проклята,
в їх виноградниках не завертає виноградар.

18

Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!

19

Посуха й спека пожирає сніжну воду —
так грішника Шеол хапає.

19

Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.

20

Утроба, що його родила, його забуває,
черва собі солодко ним пасеться,
не згадується більше його ім'я;
так кривда, неначе деревина, ломиться.

20

Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!

21

Він чинив зло безплідній, що не родить;
він не чинив добра вдовиці!

21

Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.

22

Та той силою своєю хапає дужих,
встає, і він життя непевний.

22

Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.

23

Забезпечує його й дає опору,
та Господні очі за його путями стежать.

23

А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.