Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

І повів Іов далі свою мову і сказав:

1

І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:

2

«О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,

2

О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;

3

коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!

3

Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;

4

Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,

4

Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;

5

коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;

5

Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;

6

коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!

6

Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!

7

Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,

7

Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище себі,

8

хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали — і залишалися стояти.

8

Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;

9

Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.

9

Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.

10

І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.

10

Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.

11

Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.

11

Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;

12

Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.

12

Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.

13

Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.

13

Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.

14

Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.

14

Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.

15

Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!

15

Я був очима слїпому й ногами кульгавому;

16

Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.

16

Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.

17

Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.

17

Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.

18

Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.

18

От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;

19

Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.

19

Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.

20

Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.

20

Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.

21

Вони мене слухали уважно
— замовкали, коли я їм радив.

21

Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.

22

По моїй мові не говорили більше,
— крапля по краплі спадало на них моє слово.

22

Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.

23

Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.

23

Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.

24

Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
— веселости з мого обличчя не проганяли.

24

Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.

25

Я призначав дорогу їм, я був їм головою.
Я жив, неначе цар при війську;
куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»

25

Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Йова 29

Йова 29