Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

І повів Іов далі свою мову і сказав:

1

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2

«О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,

2

„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3

коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!

3

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4

Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,

4

як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5

коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;

5

коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6

коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!

6

коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7

Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,

7

Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8

хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали — і залишалися стояти.

8

як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9

Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.

9

зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10

І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.

10

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11

Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.

11

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12

Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.

12

бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13

Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.

13

Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14

Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.

14

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15

Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!

15

Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16

Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.

16

Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17

Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.

17

Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18

Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.

18

І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19

Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.

19

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20

Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.

20

Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21

Вони мене слухали уважно
— замовкали, коли я їм радив.

21

Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22

По моїй мові не говорили більше,
— крапля по краплі спадало на них моє слово.

22

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23

Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.

23

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24

Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
— веселости з мого обличчя не проганяли.

24

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25

Я призначав дорогу їм, я був їм головою.
Я жив, неначе цар при війську;
куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.»

25

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Йова 29

Йова 29