Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

«А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.

1

А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.

2

Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.

2

І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.

3

З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.

3

Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.

4

Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.

4

Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.

5

Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.

5

Повстали на мене злодії,

6

Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.

6

доми яких були кам’яними печерами.

7

Вони ревіли поміж кущами,
під будяками тулилися в купу.

7

З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.

8

Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!

8

Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.

9

І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!

9

А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.

10

Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.

10

Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.

11

Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.

11

Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.

12

Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.

12

З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.

13

Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.

13

Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.

14

Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.

14

Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.

15

Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.

15

Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.

16

І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.

16

Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.

17

Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.

17

Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.

18

Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,

18

Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.

19

кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.

19

Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.

20

Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.

20

І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.

21

Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.

21

Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.

22

Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.

22

Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.

23

Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.

23

Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.

24

Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.

24

Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.

25

Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?

25

Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.

26

Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!

26

Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.

27

Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.

27

Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.

28

Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.

28

Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.

29

Братом зробився я шакалам,
і приятелем струсям.

29

Я став братом сирен і другом страусів.

30

Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.

30

Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли.

31

Цитра моя голосить,
сопілка моя плаче.»

31

Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

Йова 30

Йова 30