Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Йова 6) | (Йова 8) →

Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Йова 7

«Чи ж то життя людини на землі не служба?
Чи ж не як дні поденника, дні його?

Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?

Неначе раб, що прагне холодку,
немов поденник, що жде заплати,

Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,

так місяці омани випали мені на долю,
і припали мені ночі болю.

Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.

Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане?
Коли встаю: Коли вже вечір?
І насичуюсь турботами до смерку.

Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.

Тіло моє вкрилось червою і струпом,
шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.

Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.

Дні мої линуть швидше, ніж човник,
і безнадійно пропадають.

Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.

Згадай же, що життя моє — лиш подув.
Очі мої вже не зазнають більше щастя.

Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.

Око, що бачило мене, вже більше не побачить,
очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.

Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.

Розвіюється хмара і минає,
отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.

Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,

Не повернеться вже більше до себе в хату,
і місце, де він був, його вже не впізнає.

Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.

Тим то не буду стримувати уст моїх
і говоритиму в печалі мого духу,
я скаржитимусь у горі душі моєї.

Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.

Чи ж то я море чи морська потвора,
що ти проти мене ставиш сторожу?

Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?

Коли гадаю: втішить мене моя постіль,
ложе моє допоможе перенести мою скаргу,

Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;

тоді жахаєш мене снами,
і примарами мене лякаєш.

Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,

І я волів би задушитись,
смерть мені ліпша від страждання.

Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.

Я сохну, я не буду жити завжди!
Облиш мене, бо дні мої — лише подув!

Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!

І що той чоловік, щоб його цінувати,
звертати на нього твою увагу,

Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,

навідуватись до нього щоранку,
і випробовувати його щохвилі?

Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?

Коли ти перестанеш за мною назирати,
даси мені спокійно слину проковтнути?

Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?

Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв,
тобі, що наглядаєш за людиною?
Чому ж мене ціллю собі поставив,
так що зробивсь я тягарем для себе?

А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?

Чому гріха мені не відпускаєш?
Чому мені переступу не даруєш?
Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»

Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.

← (Йова 6) | (Йова 8) →