Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Заговорив Іов і мовив:

1

І відповів Йов і сказав:

2

«Правда! Я знаю, що воно так;
та й як би чоловік міг бути
справедливим перед Богом?

2

Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?

3

Коли б він захотів на прю з ним стати,
на тисячу ні разу йому не відповів би.

3

А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.

4

Він мудрий серцем і силою могутній;
хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

4

Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?

5

Він переносить гори, і вони не знають,
в своєму гніві їх перевертає.

5

Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;

6

Зрушує землю з її місця,
й її стовпи стрясаються.

6

Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;

7

Він велить сонцю, і воно не сходить;
кладе печать на звізди.

7

Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.

8

Він небеса нап'яв, сам він;
він ходить по морських висотах.

8

Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.

9

Він створив Віз, Косарів,
Квочку і Комори Півдня.

9

Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;

10

Він творить діла великі, незбагненні
і чудеса без ліку!

10

Творить великі дива, недовідні, безлїчні.

11

Як пройде попри мене, я не побачу,
як промайне, я не помічу.

11

Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.

12

Як він щось забере, хто йому заборонить?
Хто йому скаже: Що чиниш?

12

Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?

13

Бог не одвертає свого гніву;
під ним лежать помічники Рагава!

13

Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;

14

Де вже мені йому відповідати
та проти нього слова підбирати?

14

Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?

15

Я хоч би й правий був, не озвався б,
а радше милосердя в судді мого благав би.

15

Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.

16

Коли б я і покликав, і він озвався,
я не повірив би, що він мій голос слухає.

16

Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,

17

Він, що торощить мене в хуртовині
і множить без причини мої рани, —

17

Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,

18

він не дає мені й відідхнути
так насичує мене гіркотою.

18

Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.

19

Коли йдеться про силу, він могутній!
Коли про суд, хто сміє його позивати?

19

Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?

20

Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

20

Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.

21

Невинний я? Я й сам не знаю!
Життя моє мені нінащо.

21

Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.

22

Тому й кажу: Усе одно
безвинного й грішника він губить.

22

Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.

23

А коли бич зненацька убиває,
з невинного розпуки він сміється.

23

Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.

24

Коли якусь країну віддано в руки лиходія,
обличчя її правителів він закриває.
Як же не він — хто інший?

24

Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?

25

І мчать мої дні від гінця швидше,
біжать, щастя не бачать.

25

Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;

26

Линуть, мов чайки з очерету,
неначе яструб, що падає на здобич.

26

Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.

27

Як я скажу собі: Забуду мою скаргу,
скину хмурий вид, розвеселюся! —

27

Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,

28

то я тремчу перед усіма муками моїми,
бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

28

То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;

29

Коли ж я винуватий,
чому маю томитися надармо?

29

А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?

30

Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

30

Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,

31

навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько,
мною гидилась би моя одежа.

31

То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.

32

Бо він не людина, як я,
щоб я міг йому відповісти:
Ходімо на суд разом!

32

Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!

33

Немає посередника між нами,
що поклав би на нас обох свою руку,

33

І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.

34

що відвернув би свій бич від мене,
щоб страх його не лякав мене більше.

34

Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —

35

Однак я говоритиму; я його не боюся,
бо не такий я перед самим собою.»

35

А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Йова 9

Йова 9