Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!
Наука Асафа. Слухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!
Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.
Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;
Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,
Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.
не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.
Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.
Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;
Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.
щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.
Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,
Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;
Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,
не були, як батьки їхні, — поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.
І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.
Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.
Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.
Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;
Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.
діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.
Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.
Дивні діла зробив він перед їхніми батьками в землі Єгипетській, на полі Цоан.
Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.
Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.
Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.
І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.
Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.
Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»
Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.
Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.
Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
Пустив на них дощем, як порох, м'яса, і мов пісок морський, птаство пернате.
І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.
І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.
І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,
Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.
Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.
Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.
І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.
Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
І згадували, що Бог — їхня скеля, що Бог Всевишній — їхній Відкупитель.
І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй — спаситель їх.
Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.
І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.
Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.
Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
Згадав він, що вони — лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.
І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!
Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.
І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,
Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.
Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.
Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.
Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю.
Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні — памороззю.
Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
Віддав градові їхню скотину, їхні отари — блискавицям.
І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
Послав на них жар свого гніву, — обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.
Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.
Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.
І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.
І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.
І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.
І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.
І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.
Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.
Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.
Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.
Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.
І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
Він видав у неволю свою силу, і славу свою — у ворожі руки.
І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.
І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.
Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
Священики їхні під мечем упали, — і не плакали вдовиці.
Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий.
Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.
І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.
І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.
Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
І збудував, мов небо свою святиню — як землю, що заснував її повіки.
І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.
І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля — свою спадщину.
Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.