Переклад Хоменка

Darby Bible Translation

Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! Але й це марнота.

The Futility of Pleasures

I said in my heart, Come now, I will try thee with mirth, therefore enjoy pleasure. But behold, this also is vanity.

2

Про сміх я сказав: Він безумний! — а про радість: Яка з неї користь?

2

I said of laughter, Madness! and of mirth, What availeth it?

3

Я намагавсь у моїм серці звеселяти вином моє тіло, тоді, як ум мій проводив усім розумно, а й віддаватись дурощам, аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього.

3

I searched in my heart how to cherish my flesh with wine, while practising my heart with wisdom; and how to lay hold on folly, till I should see what was that good for the children of men which they should do under the heavens all the days of their life.

4

Я взявся був до великої праці: набудував собі будинків, насадив собі виноградників,

4

I made me great works; I builded me houses; I planted me vineyards;

5

розвів собі сади й городи і насадив у них усякого дерева плодового.

5

I made me gardens and parks, and I planted trees in them of every kind of fruit;

6

Я накопав собі ставів на воду, щоб буйний гай з них поливати.

6

I made me ponds of water, to water therewith the wood, where the trees are reared.

7

Придбав собі рабів і рабинь; була у мене й доморосла челядь; посілостей також, товару та овець була велика сила в мене, більш, ніж у всіх, що були передо мною в Єрусалимі.

7

I acquired servants and maidens, and had servants born in my house; also I had great possessions of herds and flocks, above all that had been in Jerusalem before me.

8

Та й золота я нагромадив собі й срібла, і скарби царів та областей. Завів собі співаків і співачок, і втіху синів людських, жінок усякого роду.

8

I gathered me also silver and gold, and the peculiar treasure of kings and of the provinces; I got me men-singers and women-singers, and the delights of the children of men, a wife and concubines.

9

Отак я став великим і перевищив усіх, що були передо мною у Єрусалимі; та й мудрість моя теж зосталась при мені.

9

And I became great, and increased more than all that had been before me in Jerusalem: also my wisdom remained with me.

10

Чого б не забажали мої очі, я не боронив їм, не позбавляв серця мого ніякої радости. Бо серце моє веселилось усяким моїм трудом, і це був мій пай з усього мого труду.

10

And whatsoever mine eyes desired I kept not from them: I withheld not my heart from any joy; for my heart rejoiced in all my labour, and this was my portion from all my labour.

11

Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився; і ось: геть усе — марнота й гонитва за вітром, і ніякої з того користи під сонцем.

11

Then I looked on all the works that my hands had wrought, and on the labour that it had cost me to do [them]; and behold, all was vanity and pursuit of the wind, and there was no profit under the sun.

12

Заповзявсь я придивлятись, що воно таке мудрість, глупота й нерозум. Бо що буде чинити той, хто по цареві прийде? Те саме, що вже робилось.

12

The Wise and the Foolish

And I turned myself to behold wisdom, and madness, and folly; for what shall the man [do] that cometh after the king? -- that which hath already been done.

13

І я побачив, що мудрість перевищує глупоту, як світло перевищує темінь.

13

And I saw that wisdom excelleth folly, as light excelleth darkness.

14

«Очі мудрого на голові у нього, а дурний ходить у темноті.» Та я й те зауважив, що одна доля їм усім судилась.

14

The wise man's eyes are in his head, and the fool walketh in darkness; but I myself also perceived that one event happeneth to them all.

15

І я подумав у моєму серці: якщо доля дурного випаде й мені, навіщо тоді мені моя більша мудрість? І от я мовив сам до себе: І це також марнота,

15

And I said in my heart, As it happeneth to the fool so will it happen even to me; and why was I then so wise? Then I said in my heart that this also is vanity.

16

бо ні про мудрого, ні про дурного нема згадки повіки, а вже в найближчій будучині все буде забуте. І як мудрий, так само й дурний умирає!

16

For there shall be no remembrance of the wise more than of the fool for ever; because everything is already forgotten in the days which come. And how dieth the wise even as the fool?

17

І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.

17

And I hated life; for the work that is wrought under the sun was grievous unto me; for all is vanity and pursuit of the wind.

18

І зненавидів я ввесь мій труд, яким, було, трудився під сонцем, тому що залишу його іншому, що буде по мені.

18

The Futility of Work

And I hated all my labour wherewith I had been toiling under the sun, because I should leave it unto the man that shall be after me.

19

А хто знає, чи він буде мудрий, а чи дурний? Однак орудуватиме всім моїм трудом, що ним трудивсь я та мудрував під сонцем. І це теж — марнота.

19

And who knoweth whether he will be a wise [man] or a fool? yet shall he have rule over all my labour at which I have laboured, and wherein I have been wise under the sun. This also is vanity.

20

Ось чому зневірилось моє серце в усім моїм труді, що ним трудивсь я під сонцем.

20

Then I went about to cause my heart to despair of all the labour wherewith I had laboured under the sun.

21

Буває бо чоловік, який трудився розумно, вміло та з хистом, однак, лишає свою частку чоловікові, що не трудився над нею, — це теж марнота й велике зло.

21

For there is a man whose labour hath been with wisdom, and with knowledge, and with skill, and who leaveth it to a man that hath not laboured therein, to be his portion. This also is vanity and a great evil.

22

Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем?

22

For what will man have of all his labour and of the striving of his heart, wherewith he hath wearied himself under the sun?

23

Усі бо його дні лише біль, мука — його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота.

23

For all his days are sorrows, and his travail vexation: even in the night his heart taketh no rest. This also is vanity.

24

Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить.

24

There is nothing good for man, but that he should eat and drink, and that he should make his soul enjoy good in his labour. This also I saw, that it was from the hand of God.

25

Бо хто може їсти й пити без нього?

25

For who can eat, or who be eager, more than I?

26

Бо, хто йому довподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто довподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром.

26

For he giveth to a man that is good in his sight wisdom, and knowledge, and joy; but to the sinner he giveth travail to gather and to heap up, that he may give to him that is good in God's sight. This also is vanity and pursuit of the wind.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Darby Bible Translation

Екклезіаста 2

Ecclesiastes 2