Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Про Моава. Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ой горе Нево-місту, — його спустошено! Кіріятаїм соромом окритий, — здобуто його! Твердиню ганьба обгорнула й прибила.
Про Моаба так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Горе Неву-місту! воно спустошене буде; соромом окритий Киріятярим і звойований; та й Мизгав покриєсь стидом і в нїщо його обернуть. Замок високий обернено в посьміх!
Слава Моава зникла, у Хешбоні напоготовлюють на нього лихо: нум, мовляв, знищимо його з-поміж народів. Та й ти, Мадмене, згинеш, меч іде за тобою.
Слава Моабова зникне навіки; Гесбону недолю готують: нумо, витратьмо його зміж народів! Та й ти, Мадмено, погибнеш; меч ійде за тобою.
Із Хоронаїму крик чути: Спустошення! Страшна руїна!
Чути крик і з Оронаїму, і тут валять-опустошують страшно!
Бо узвозом до Лухоту йдуть з плачем, бо на Хоронаїм-спуску чути ридання по поразці.
Від підходячих у гору в Лухит голосний плач роздається, від спускаючихся в низ із Оронаїму зачуває ворог риданнє по спустошенню.
Тікайте, рятуйте життя ваше, мов той онагр у пустині!
Утїкайте, рятуйте життє, наге, мізерне як та деревина серед пустинї.
Тому що ти надіявсь на твої твердині й на твої достатки, то будеш і ти здобутий. Кемош піде у неволю разом із своїми священиками й князями.
Ти вповав на вироби рук твоїх, на твої достатки; за те ж пійдеш в неволю, ти самий, й бовван твій Хамос разом із своїми сьвященниками та князями своїми.
Прийде спустошник на кожне місто, ніяке місто не уникне; загине долина, спустіє й рівнина, — слово Господнє.
Прийде пустошник на кожний ваш город, й нї одно місто не остане цїле; погибне долина, спустїє поділлє, як заповів Господь.
Дайте Моавові крила, щоб міг полетіти. Його міста обернуться на пустиню, нікому буде в них жити!
Дайте Моабові крила навтеки летїти; бо в городах його буде безлюддє, нїкому буде в них проживати!
Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо! Проклят, хто стримує меча свого від крови!
Проклят, хто справу Господню справляв би байдужно, проклят, хто спиняв би меча його, кров проливати!
Вже змалку жив Моав безпечно і спочивав на своїй гущі. Не переливано його з посуду в посуд, не займано його ніколи у неволю. Тим то й смак його зостався в ньому, та й запах його не змінився.
Змалку жив Моаб у супокою, седїв на гущі своїй і не переливано його з посудини в другу посудину, його в неволю не займано зроду; тим то зоставався в йому й смак його, та й запах його не змінявся.
Тим же то ось настануть дні, — слово Господнє, — і я пришлю переливачів до нього, що переллють його, а його посуд спорожнять, глеки ж порозбивають.
От же, говорить Господь, надходить час, що я пришлю до його переливачів, а вони переллють його, й опорожнять посуд його й глеки його порозбивають.
І застилається Моав Кемоша, як застидався дім Ізраїля Бетела, — своєї надії.
І окриється соромом Моаб задля Хамоса, як окрився стидом дом Ізраїля задля Бетеля, — надїї своєї.
Що ви говорите, мовляв, — ми хоробрі й спритні до війни вояки?
Що ви говорите: Ми хоробрі мужі, силачі до війни?
Спустошник Моава йде проти нього, цвіт його молоді сходить на заріз.
Нї! Моаб, наче вже опустошений, міста його, як би вже горіли, а вибрані молодики ваші, мов би на заріз пійшли, говорить Царь, — Господь Саваот імя його.
Близька Моавова погибель, його лихо приходить притьмом.
О, близька погибель Моабова, сквапно надходять злиднї його.
Пожалуйте його, всі його сусіди й усі, що знаєте його ім'я. Скажіте: Як зламалось оте міцне жезло, ота палиця прекрасна!
Пожальтесь його, всї його сусїди, й усї, що знаєте імя його, заголосїте: Як се зломилось жезло сили, палиця слави!
Зійди з твоєї слави й сядь на смітнику, дочко, що мешкаєш у Дівоні, бо спустошник Моава на тебе наступає, розвалює твої твердині.
Ізійди вниз із висоти величі і сядь на місцї спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердинї твої.
Стань при дорозі й чатуй, ти, що живеш у Ароері. Питайся в тих, що повтікали, врятувалися, — спитай: Що таке сталось?
Стань при дорозї, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втїкаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?
Моав окритий соромом, бо побитий. Плачте й голосіте, оповістіть у Арноні, що Моав — пустиня.
(а почуєш:) Осоромлений, Моаб, бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб — пустиня;
Прийшов суд на краї на рівнині, на Холон, на Ягцу й на Мефаата,
Що прийшов суд на рівнини, на Халон і на Яазу й на Мофат,
і на Керійот, і на Боцру та й на всі міста Моав-країни, далекі й близькі.
І на Керіот і на Восор та й на всї городи Моабські, як далекі, так і близькі.
Збито ріг Моавові і зламано його рамено, — слово Господнє.
Збито рога Моабові й зломано руку йому, говорить Господь.
Упоїте його до п'яна, бо він проти Господа піднімався. Нехай Моав виллє свою блювотину, нехай він теж посміховищем стане.
Упоїте до пяна його, пишався бо проти Господа; нехай же валяється Моаб у своїй блювотинї й буде сьміховищем.
Хіба ж Ізраїль не був посміховищем у тебе? Чи, може, його впіймано між злодіями, що ти хитаєш головою щоразу, як про нього заговориш?
Хиба ж Ізраїль та не був сьміховищем у тебе? Чи то ж його та поймано між злодїями, що ти, було, як заговориш про него, так і похитуєш головою?
Киньте міста, живіть по скелях, ви, мешканці моавські! Будьте, мов голуб, що гніздиться на краю безодні.
Покидайте ж тепер міста, ви осадники Моабські, та й живіте, мов голуби, що гнїздяться коло ввіходів у печери.
Наслухались ми про гордощі Моава, гордощі без міри, про його гординю, його пиху та гордування, його бундючне серце.
О, наслухались ми про гордощі Моабові — гордощі без міри, як він високо нїс себе, як пишався, як у гору неслося серце його.
Я знаю його чванькуватість, — слово Господнє, — його базікання недоладне, його пусті вчинки.
Знаю я, говорить Господь, буйність його, та вона марна; пусті слова його; не здолїють того вчинити (що говорять).
Тим то й буду голосити по Моаві, за всім Моавом буду лементувати, за людьми Кір-Хересу буду зідхати.
Тим то й буду голосити по Моабові, плакати по всьому Моабові, буду зітхати по людях Кирхареських;
Я плакатиму по тобі, о винограднику в Сівмі, більше, ніж по Язері. Паростки твої сягали поза море, до Язеру. На твої літні плоди й на виноград твій напав спустошник.
Плакати му по тобі, Севамо виноградня, тим плачем, що й по Язері: паростки твої сягали аж поза море, доходили до озера Язерського; аж се пустошник напав на лїтні плоди твої, на виноград спілий.
Стихли радощі й веселощі в землі моавській. Нема вина в точилах, не топчуть більше винограду, та й веселі пісні вже більше не веселі.
Утихли радощі й веселощі в тім Кармелю, в землї Моабський; я уйму вино в точилах; не будуть уже топтати в них, сьпіваючи; гук воєнний буде чути, а не гомін радісний.
Від зойку в Хешбоні луна йде аж до Елале, аж до Ягацу. Їхній голос лине з Цоару аж до Хоронаїму, до Еглат-Шелішії, бо навіть Німрім-води повисихали.
Од плачу в Есевонї аж до Елеали й до Яаци залунає їх голос і від Сигора до Оронаїму, до третьої Егли; та й води в Нимримі повисихають.
Я вигублю, — слово Господнє, — у Моаві тих, що приносять жертви на узвишшях і що кадять його богам.
Вигублю, говорить Господь, у Моаба тих, що приносять жертви на висотах та кадять богам його.
Тим то серце моє тужить по Моавові, мов сопілка; серце моє тужить по мешканцях Кір-Хересу, мов свиріль, бо пропав скарб, який вони надбали.
Тим же то серце моє тужить по Моабі, мов сопілка; стогном сопілки плаче серце моє по осадниках Кирхареських, всї бо багацтва, що вони надбали, поникли без слїду.
У кожного голова лиса, борода в кожного обтята, на руках у кожного нарізи, у кожного на крижах веретище.
У кожного голова лиса, в кожного борода стрижена, руки подряпані, чересла веретищем окриті,
Скрізь по дахах моавських та по майданах самий лемент, бо я розбив Моава, мов посуд непотрібний, — слово Господнє.
Скрізь у Моаба по кришах, майданах сумують-плачуть, я бо розбив Моаба, мов посудину непотрібну, говорить Господь.
Як же його розбито! Плачте! Як же Моав із соромом назад сахнувся! І став Моав посміховищем та острахом усім своїм сусідам.
Як же розбито його, — будуть із спожалїннєм говорити; як же Моаб осоромився, подавшись навтеки! і стане Моаб сьміховищем і острахом усїм сусїдам своїм;
Бо так говорить Господь: Ось неначе орел ширяє, розпростирає свої крила над Моавом.
Так бо говорить Господь: Ось він (Навуходонозор) орлом налетить, розпростре свої крила над Моабом:
Міста здобуті, зайняті твердині, і серце у відважних моавитян у той день буде, як серце у жінки-породіллі.
Загорне міста, звоює твердинї, а серця в хоробрих Моабіїв стрівожаться в той час, як серце в жінки-породїлї.
І зникне Моав з-поміж народів, бо проти Господа наважився повстати.
І вигублений буде Моаб ізпроміж народів за те, що згордїв був проти Господа.
Жах, яма й сіті будуть для тебе, моавський жителю, — слово Господнє.
Переляк і яма й сїтї прийдуть на тебе, Моабський осаднику, говорить Господь.
Хто втече від жаху, — впаде в яму; хто ж вибереться з ями, — потрапить у сітку. Таке бо пошлю на Моава в годину його кари, — слово Господнє.
Хто від ляку втече, впаде в яму; хто вийде з ями, попаде в сїт. Таке бо пошлю на Моаба в годину кари моєї, говорить Господь.
Під захистом Хешбону зупиняться втікачі безсилі, але з Хешбону вогонь вийде, полум'я з палат Сихону, і пожере боки Моава й тім'я люду гомінкого.
Наче в тїнї, схороняться у твердинї Есевонській втїкачі втомлені, та з Есевону вийде огонь, поломя з Сигону, й пожере бік Моабу, і тїмє сих людей непокірливих.
Горе тобі, Моаве! Пропав єси, люде Кемошу! Бо забрано синів твоїх у неволю, дочок твоїх у полон.
Горе тобі, Моабе! погинув нарід Хамоса; бо сини твої й дочки пійшли в неволю.