Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Згадай, о Господи, що сталося з нами! Глянь, подивись на наругу нашу!
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Спадщина наша припала зайдам, доми наші — чужинцям.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Ми сироти без батька, і, а наші матері немов удовиці.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Воду нашу за гроші п'ємо, дрова наші набуваємо за плату.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Ярмо в нас на шиї, нами поганяють; працюємо, нема нам відпочинку.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Ми до Єгипту простягаєм руку та до Ашшуру, щоб насититись хлібом.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Батьки наші згрішили, та їх нема вже, а ми несемо кару за їхні беззаконства.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Раби над нами вередують, і нікому нас визволити з їхніх рук.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Ціною нашого життя здобуваємо хліб свій, наражені мечеві пустині.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Шкіра на нас, як піч, гаряча від пекучої голоднечі.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Жінок знечещено в Сіоні, дівчат — у містах юдейських.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Повішено князів їхніми руками, обличчя старших не поважано.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Хлопці носили жорна, а діти спотикались під дровами.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Старші в воротях уже більш не сідають, хлопці вже більш не бавляться.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Погасла радість у нашім серці, танки наші на жалобу змінились.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Вінець упав з голови в нас. Ой, горе нам, бо ми згрішили!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
От чому серце ниє у нас, ось чому в очах у нас потемніло.
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Бо гора Сіон опустіла, лисиці бродять по ній!
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Ти ж, Господи, повіки перебуваєш; престол твій з роду й до роду.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Чому ти нас назавжди забуваєш і нас так надовго покидаєш?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Наверни нас, Господи, до себе, і ми повернемось: обнови наші дні, як було колись.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!