Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:
Господь говорил с Моисеем в пустыне Синай в первый месяц второго года после ухода израильского народа из Египта, и сказал Господь Моисею:
“Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.
"Скажи израильскому народу, чтобы они праздновали Пасху в назначенное для неё время.
Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час; за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”
Пусть едят пасхальную еду вечером на 14-й день первого месяца. Пусть делают это в назначенное время и пусть соблюдают все правила Пасхи".
І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.
И вот Моисей велел израильскому народу праздновать Пасху.
І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині. Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.
Люди сделали это в пустыне Синай вечером в 14-й день первого месяца. Израильтяне исполнили всё так, как Господь повелел Моисею.
Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху; тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона
Некоторые не смогли отпраздновать Пасху в тот день, ибо прикоснулись к мертвому телу и были нечисты. Поэтому они в тот день пошли к Моисею и Аарону
і мовили до них: “Ми осквернилися трупом. Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”
и сказали: "Мы прикоснулись к мертвому телу и стали нечисты, и священники не дали нам принести дары Господу в назначенное время, вместе с остальным народом!"
І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”
"Я спрошу у Господа, что Он повелит", — сказал им Моисей.
“Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.
"Скажи народу Израилеву: вот закон для тебя и твоих потомков. Если человек не может праздновать Пасху в назначенное время, ибо прикоснулся к мёртвому телу и стал нечист, или был в это время вдали от дома,
Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір; з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,
то и он может праздновать Пасху. Пусть отпразднует Пасху вечером в 14-й день второго месяца и пусть в это время ест баранину, хлеб, испечённый без закваски, и горькие травы.
так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.
Пусть человек не оставляет эту еду до утра и не дробит бараньи кости. Пусть этот человек соблюдает все правила Пасхи.
Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час. Людина та нестиме кару за свій гріх.
Но все, кто может, пусть празднуют Пасху в назначенное для неё время. Если человек чист и не находится в пути, то ему нет извинения: если такой человек не празднует Пасху в положенное время, он должен быть изгнан из среды своего народа, он виноват и должен быть наказан, ибо не принёс Господу дар в назначенное время.
Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її; той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”
Если живущий среди вас чужеземец захочет вместе с вами совершить Пасху Господнюю, то это дозволено, но человек тот должен соблюдать все правила Пасхи, правила же эти для всех".
Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум'я над храминою, і так було аж до ранку.
В тот день, когда был поставлен священный шатёр, шатёр соглашения, его покрыло облако Господнее. По ночам облако было огненным.
Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум'я.
Оно всё время стояло над шатром, а ночью было подобно огню.
І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу; а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.
Когда облако поднималось от священного шатра, израильтяне следовали за ним, когда же оно останавливалось, израильтяне ставили там свой стан.
За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались; і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.
Так Господь указывал израильскому народу, когда отправляться в путь и когда останавливаться. До тех пор, пока облако стояло над священным шатром, народ оставался в своём стане на том же месте.
І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.
Иногда облако стояло над священным шатром долгое время, и израильтяне, повинуясь Господу, не трогались с места.
Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою; за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.
Если же облако оставалось над священным шатром всего несколько дней, израильский народ повиновался велению Господнему и следовал за облаком, когда оно начинало двигаться.
А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали; було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.
Иногда облако останавливалось только на одну ночь, а на утро начинало двигаться, и народ собирался и следовал за ним. Если облако двигалось, будь то день или ночь, то и народ шёл за ним.
Або два дні, або місяць, або й довше — як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу; коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.
Если облако оставалось над священным шатром два дня, или месяц, или год, то и народ повиновался Господу, оставаясь на месте и не двигаясь, пока не двинется облако; а когда облако поднималось, двигался и народ.
За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.
Народ повиновался повелениям Господа: ставил станы и отправлялся в путь по указанию Господа, и соблюдал это, повинуясь повелениям Господа, которые Он давал им через Моисея.