Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Того дня Ісус вийшов з дому і сів край моря.
Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
І зібралася коло нього така сила народу, що він увійшов у човен і сів у ньому, а ввесь народ стояв на березі.
І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
Він говорив до них численними притчами, кажучи: “От вийшов сіяч сіяти.
І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство і повидзьобувало його.
і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
Інше впало на ґрунт кам'янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока.
Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло.
як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його,
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять.
Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
І приступили його учні й сказали до нього: “Чому ти притчами до них говориш?”
І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
А він у відповідь сказав їм: “Тому, бо вам дано знати тайни Небесного Царства, а он тим не дано.
Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
Бо хто має, тому дасться, і він надто буде мати; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.
Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють.
Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
На них збувається пророцтво Ісаї, що каже: Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, —
І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
бо серце в цього народу затовстіло. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, —щоб я зцілив їх.
Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
Ваші ж очі щасливі, бо бачать; та й ваші вуха, — бо чують.
Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
Істинно кажу вам: Багато пророків і праведних хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.
Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
До кожного, хто чує слово Царства і його не розуміє, приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в його серці. Це той, хто був сприйняв насіння край дороги.
Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
А той, хто був сприйняв його на кам'янистім ґрунті, це той, що чує слово і зараз же з радістю його сприймає,
А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
але він коріння в собі не має, непостійний, і коли настане яка скрута чи переслідування задля Слова, він швидко зневірюється.
тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
А той, хто прийняв його між тернину, це той, хто слухає слово, але турботи цього світу та омана багатства заглушують те слово, і воно не приносить плоду.
А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.
Той же, нарешті, хто сприйняв його на добрій землі, — це той, хто слухає і розуміє слово, і плід приносить; і видає один у сто разів, інший у шістдесят, ще інший у тридцять.”
Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
Ще одну притчу подав він їм, промовляючи: “Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі.
Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.
як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився.
Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?
І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?
Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
Ні! — каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці.
Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв'яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню.”
Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
Іншу притчу він подав їм, кажучи: “Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі.
Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках.”
Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
Ще іншу притчу повідав їм: “Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне.” —
Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого,
Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
щоб збулося сказане пророком: “Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу.”
щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: “Виясни нам притчу про кукіль, що на полі.”
Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
А він у відповідь сказав їм: “Той, хто сіє добре зерно — це Син Чоловічий;
Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого;
а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
ворог, що його посіяв — це диявол; жнива — це кінець світу; женці — це ангели.
ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу:
Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть із його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня,
Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає!
Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле.
Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел.
Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її.
і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини.
Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.
як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і вилучать злих з-поміж праведних і
Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів.
та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
Чи ви це все зрозуміли?” — “Так!” — йому відповіли.
І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
Тоді сказав їм: “Ось чому кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе.”
Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
Якже Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти.
І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі, так що вони дивувалися і говорили: “Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна?
І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда?
Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
І його сестри хіба не всі між нами? Звідки ж воно йому це все?”
хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
І вони брали йому це за зле. Ісус же сказав їм: “Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома.”
І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.