Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,
На той час тетрарх [1] Ірод почув про Ісуса
і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”
і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!
Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю — через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;
Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,
Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”
бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!
Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.
За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.
Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;
отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.
він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.
Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”
Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!
І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, —
Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,
Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.
Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.
І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.
І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.
Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.
А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.
Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.
Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”
А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.
А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”
Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!
Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”
Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.
І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні — людям.
І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.
Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.
Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.
І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.
І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.
Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.
Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.
О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.
У четверту сторожу ночі [2] [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.
Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” — заговорили й закричали з переляку.
А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.
Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, — це я, не страхайтеся!”
Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”
Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!
“Підійди!” — сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;
Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.
але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”
Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!
Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”
І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?
А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно — Син Божий!”
А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!
Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих
Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих