Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть:
Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму н сказали:
“Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”
„Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.
А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?
А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?
Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.
Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.
А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! —
А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,
той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.
то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.
О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая:
Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:
Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.
„Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!
Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.”
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте!
І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!
Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.
Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.
Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”
Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“
Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.
А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.”
Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.
Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.”
А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.
Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі?
А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?
Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?
Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;
Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.
із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.
Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.
Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.”
Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“
Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.
Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”
І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“
Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.”
А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“
А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.”
А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.
Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”
А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“
Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.”
А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.
А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.”
Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.
Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.
Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.
Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.
І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.
Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.
І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.
І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, — і прославляли Бога Ізраїля.
А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!
Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”
А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.
Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”
А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“
Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, — кажуть, — “і кілька рибин.”
А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.
взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.
І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.
Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.
І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...
Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.
Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.