Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
А коли наблизились до Єрусалиму, прийшли вони у Витфагію, коло гори Оливної. Тоді послав Ісус двох учнів,
А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
сказавши до них: “Ідіть у село, що перед вами; відразу ж знайдете прив'язану ослицю й осля з нею; відв'яжіть і приведіть до мене.
глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
А як хтось скаже вам щось, ви відповісте, що Господь їх потребує, але він незабаром поверне їх назад.”
І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
Сталось це, щоб збулося слово пророка, який говорив:
Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
“Скажіть дочці сіонській: Ось цар твій іде до тебе; лагідний і верхи на ослиці, — на осляті, синові підяремної.”
Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
привели ослицю та ослятко, поклали на них одяг й Ісус сів на неї.
і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
Народ же, якого було багато, простеляв свою одіж по дорозі, а інші зрізували з дерев гілки і розкладали по дорозі.
Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: “Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім'я Господнє, осанна на висоті!”
Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
І коли він увійшов у Єрусалим, заметушилося все місто, питаючи: “Хто це такий?”
А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
Народ же казав: “Це пророк, Ісус із Назарету в Галилеї.”
Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів, а й ослони тих, що продавали голубів,
І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
і сказав їм: “Написано: Дім мій домом молитви буде зватись, — ви ж чините з нього печеру розбійників.”
і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
Первосвященики ж та книжники, побачивши чуда, які він творив, і дітей, що кричали в храмі: “Осанна Синові Давида!” — обурилися
Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
і мовили до нього: “Чуєш, що оці кажуть?” А Ісус відповів їм: “Атож, хіба ви ніколи не читали: Устами немовлят та ссущих ти вчинив собі похвалу.”
і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
Побачивши одну смоковницю край дороги, він підійшов до неї, та не знайшов на ній нічого, крім самого листя, тож сказав до неї: “Нехай повік не буде з тебе плоду!” І негайно же смоковниця всохла.
І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
Побачивши це, учні здивувались і говорили: “Як це смоковниця в одну мить засохла?”
І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
Ісус у відповідь сказав їм: “Істинно кажу вам, що коли матимете віру й не завагаєтесь, ви зробите не тільки таке з смоковницею, але й коли горі цій скажете: Двигнись і кинься в море! — воно станеться.
Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
І все, чого проситимете в молитві з вірою, одержите.”
і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
А коли він увійшов у храм і почав навчати, прийшли до нього первосвященики і старші народу і мовили: “Якою владою ти це чиниш? Хто тобі дав цю владу?”
А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
Ісус у відповідь сказав їм: “Я теж спитаю вас про одну річ, і як ви мені на неї відповісте, то й я вам теж скажу, якою владою я творю це.
Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
Йоанове хрищення — звідки було? З неба чи від людей?” Вони почали розмірковувати між собою: “Якщо ми скажемо; З неба, — то він нам скаже: Чого ж тоді ви не увірували в нього?
Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
А скажемо, що від людей, — страхаємося народу, всі бо Йоана вважають за пророка.”
коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
Тож вони відповіли Ісусові: “Не знаємо.” Тоді й він мовив їм: “То й я вам не скажу, якою владою я творю це.
І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику.
Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
Той озвався: Піду, Господи, — і не пішов.
Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.
І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
Котрий з двох учинив волю батька?” — “Останній”, відповіли ті. Тоді Ісус їм: “Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім.
Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, бачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому.
Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив виноградник. Він обвів його огорожею, видовбав у ньому чавило, вибудував башту, винайняв його виноградарям і відійшов.
Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
Коли ж настала пора винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди, йому належні.
Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили, кого ж укаменували.
І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті вчинили й з ними те саме.
Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
Наприкінці послав до них свого сина, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.
На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб'ємо його й заберемо собі його спадщину.
Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
І взявши його, вивели геть з виноградника й убили.
І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?”
Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
“Лютих люто вигубить”, — відповіли йому, — “а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно.”
Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
Тоді Ісус сказав їм: “Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах наших.
Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
Тому кажу вам: Відніметься від вас Царство Боже й дасться народові, що буде приносити плоди його.
Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
Хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того роздушить.” —
І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
Почувши ці притчі, первосвященики й фарисеї зрозуміли, що він про них говорить.
І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.