Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Матвія 21) | (Матвія 23) →

Переклад Хоменка

Сучасний переклад

  • Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
  • І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав:
  • “Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
  • «Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина.
  • Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
  • Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.
  • Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
  • Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!”
  • Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
  • Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.
  • інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
  • Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили.
  • Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
  • Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.
  • Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
  • І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому.
  • Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
  • Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”.
  • Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
  • Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.
  • Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
  • Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав.
  • і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
  • Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
  • Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю.
  • Багато бо покликаних, але вибраних мало.”
  • Бо багато покликаних, але мало вибраних”».
  • Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
  • Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові.
  • І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, —кажуть ті, — “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
  • Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей.
  • Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
  • Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»
  • Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
  • Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові?
  • Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
  • Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар,
  • Він спитав їх: “Чий це образ і напис?”
  • Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?»
  • Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
  • Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
  • Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
  • Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.
  • Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
  • Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
  • “Учителю”, — кажуть, — “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
  • «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”. [66]
  • Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
  • От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою.
  • Так само і другий і третій аж до сьомого.
  • Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
  • Нарешті, після всіх померла й жінка.
  • Останньою померла жінка.
  • Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
  • Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
  • Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
  • Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.
  • У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
  • Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.
  • А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
  • А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав:
  • Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!”
  • „Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони — живі”».
  • І чувши це народ, дивувався його навчанню.
  • Коли люди почули це, то були вражені Його наукою.
  • Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
  • Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом.
  • І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
  • Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса:
  • “Учителю, котра найбільша заповідь у законі?”
  • «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»
  • Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
  • Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”.
  • це найбільша й найперша заповідь.
  • Це перша і найголовніша заповідь.
  • А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
  • Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього [67] свого, як себе самого”.
  • На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
  • Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».
  • Коли фарисеї були вкупі, Ісус спитав їх:
  • Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там:
  • “Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
  • «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син».
  • Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
  • Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав:
  • кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
  • „Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [68]””.
  • Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”
  • Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
  • І ніхто не міг йому відповісти й слова, і від того дня ніхто не важився більше його запитувати.
  • Але ніхто Ісусу на те нічого не міг відповісти, і відтоді ніхто не наважувався Його про щось питати.

  • ← (Матвія 21) | (Матвія 23) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025