Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху?"
І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,
І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."
І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!"
Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."
і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
І мовив: "Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."
І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"
Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших.
І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його.
І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання."
Щодня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
"Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, — а півень і заспівав!
Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.
І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.