Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Сучасний переклад
Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса.
але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову.
Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство?
Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів,[46] які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.
Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
Адже бідні завжди будуть з вами,[47] то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні.
Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
Вона зробила, що змогла. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм зарештувати Ісуса.
Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.
А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху?"
Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»
І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,
Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."
Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Якже настав вечір, — приходить з дванадцятьма.
Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі.
І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене».
Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?»
Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.
Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"
Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».
Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї.
Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів.
Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому».
І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.
І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.
І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».
А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!"
Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»
Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене[48]».
А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися,
Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."
говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте».
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година.
І мовив: "Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."
І молив Він: «Авва, [49] Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша [50] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати?
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"
Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
І знову відійшов Він і молився про те ж саме.
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати.
Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.
Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"
Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших.
Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики, книжники та старійшини.
Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
Юда [51] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його і візьміть під варту».
І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його.
Тож він підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вчителю» — поцілував Його.
А вони наклали на нього руки й схопили його.
Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.
Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
Тоді Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями.
Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання."
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося все, що було написане у Святому Писанні».
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
Серед Ісусових послідовників був один юнак, одягнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити, але він кинув ту ряднину і втік голий.
тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика, у якого зібралися головні священики, старійшини та книжники.
Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика Каяфи. Увійшовши до подвір’я, Петро сів там разом із охоронцями, гріючись біля багаття.
Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
Головні священики й весь Синедріон намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, але нічого знайти не могли.
Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
Хоча і багато людей лжесвідчили проти Нього, але всі ті свідчення не збігалися одне з одним.
А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:
"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
«Ми самі чули, як Він говорив: „Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні відбудую інший, нерукотворний”».
Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.
Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.
Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
Тоді первосвященик встав перед присутніми і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»
Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
Та Ісус мовчав, і нічого не відповів. Тоді первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»
"Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
Ісус відповів: «Так, Я — Син Господа Всевишнього! Та в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога. І наближатиметься Він в хмарах небесних».
Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба!
Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього. Що скажете на це?» І всі вони визначили, що Ісус винен і заслуговує на смерть.
Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
Деякі з людей почали плювати на Нього; вони затулили Ісусу очі й били Його кулаками, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[52] назви того із нас, хто вдарив Тебе!» Тоді охоронці відвели Ісуса осторонь й почали бити Його.
Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
Як раз у той час, коли Петро був на подвір’ї, туди прийшла одна зі служниць первосвященика. Побачивши Петра, який грівся біля вогнища, вона пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був з Ісусом, Тим, що з Назарету».
і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, — а півень і заспівав!
Та Петро заперечив, сказавши: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш!» Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та тієї ж миті проспівав півень.[53]
Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
Але та дівчина-служниця, яка побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік — один із учнів Христових!»
Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
І знову Петро заперечив цьому. Але негайно люди, які стояли осторонь, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також з Ґалилеї».
Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!»
І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.
І тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він гірко заридав.