Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
І казав: “В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила: Оборони мене від мого супротивника!
Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе: Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.”
то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
Тут Господь додав: “Слухайте, що суддя несправедливий каже!
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
Кажу вам: Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?”
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
“Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий — митар.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним!
А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.”
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
Ісус покликав їх, кажучи: “Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.”
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?”
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”
Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?”
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”
Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
Тоді Петро промовив: “Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.”
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
Ісус сказав їм: “Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.”
та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив: “Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
і, бичувавши, уб'ють його, та третього дня він воскресне.”
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
І він почав голосно кричати: “Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче: “Сину Давидів, змилуйся надо мною!”
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав:
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
“Що хочеш, щоб я зробив тобі?” “Господи”, — сказав той, — “щоб я прозрів!”
глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
Ісус сказав до нього: “Прозри! Віра твоя спасла тебе.”
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.