Переклад Хоменка

New King James Version

Увійшовши в Єрихон, Ісус проходив через (місто).

1

Jesus Comes to Zacchaeus’ House

Then Jesus entered and passed through Jericho.

2

А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.

2

Now behold, there was a man named Zacchaeus who was a chief tax collector, and he was rich.

3

Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.

3

And he sought to see who Jesus was, but could not because of the crowd, for he was of short stature.

4

Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.

4

So he ran ahead and climbed up into a sycamore tree to see Him, for He was going to pass that way.

5

Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”

5

And when Jesus came to the place, He looked up [a]and saw him, and said to him, “Zacchaeus, [b]make haste and come down, for today I must stay at your house.”

6

І зліз той швидко і прийняв його радо.

6

So he [c]made haste and came down, and received Him joyfully.

7

Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”

7

But when they saw it, they all [d]complained, saying, “He has gone to be a guest with a man who is a sinner.”

8

А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”

8

Then Zacchaeus stood and said to the Lord, “Look, Lord, I give half of my goods to the poor; and if I have taken anything from anyone by false accusation, I restore fourfold.”

9

Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.

9

And Jesus said to him, “Today salvation has come to this house, because he also is a son of Abraham;

10

Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”

10

for the Son of Man has come to seek and to save that which was lost.”

11

Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.

11

The Parable of the Minas

Now as they heard these things, He spoke another parable, because He was near Jerusalem and because they thought the kingdom of God would appear immediately.

12

Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.

12

Therefore He said: “A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom and to return.

13

Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.

13

So he called ten of his servants, delivered to them ten [e]minas, and said to them, ‘Do business till I come.’

14

Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!

14

But his citizens hated him, and sent a delegation after him, saying, ‘We will not have this man to reign over us.’

15

І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.

15

“And so it was that when he returned, having received the kingdom, he then commanded these servants, to whom he had given the money, to be called to him, that he might know how much every man had gained by trading.

16

Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.

16

Then came the first, saying, ‘Master, your mina has earned ten minas.’

17

Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.

17

And he said to him, ‘Well done, good servant; because you were faithful in a very little, have authority over ten cities.’

18

І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.

18

And the second came, saying, ‘Master, your mina has earned five minas.’

19

Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.

19

Likewise he said to him, ‘You also be over five cities.’

20

Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,

20

“Then another came, saying, ‘Master, here is your mina, which I have kept put away in a handkerchief.

21

бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

21

For I feared you, because you are [f]an austere man. You collect what you did not deposit, and reap what you did not sow.’

22

А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

22

And he said to him, ‘Out of your own mouth I will judge you, you wicked servant. You knew that I was an austere man, collecting what I did not deposit and reaping what I did not sow.

23

Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.

23

Why then did you not put my money in the bank, that at my coming I might have collected it with interest?’

24

І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.

24

“And he said to those who stood by, ‘Take the mina from him, and give it to him who has ten minas.’

25

Пане! — сказали йому, — він має вже десять!

25

(But they said to him, ‘Master, he has ten minas.’)

26

Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.

26

‘For I say to you, that to everyone who has will be given; and from him who does not have, even what he has will be taken away from him.

27

А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”

27

But bring here those enemies of mine, who did not want me to reign over them, and slay them before me.’ ”

28

Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.

28

The Triumphal Entry

When He had said this, He went on ahead, going up to Jerusalem.

29

І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,

29

And it came to pass, when He drew near to [g]Bethphage and Bethany, at the mountain called Olivet, that He sent two of His disciples,

30

кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.

30

saying, “Go into the village opposite you, where as you enter you will find a colt tied, on which no one has ever sat. Loose it and bring it here.

31

Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? — ви скажете: Господь його потребує.”

31

And if anyone asks you, ‘Why are you loosing it?’ thus you shall say to him, ‘Because the Lord has need of it.’ ”

32

Пішовши посланці, знайшли, як він сказав їм.

32

So those who were sent went their way and found it just as He had said to them.

33

Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”

33

But as they were loosing the colt, the owners of it said to them, “Why are you loosing the colt?”

34

Ті відповіли: “Господь його потребує”.

34

And they said, “The Lord has need of him.”

35

А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.

35

Then they brought him to Jesus. And they threw their own clothes on the colt, and they set Jesus on him.

36

І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.

36

And as He went, many spread their clothes on the road.

37

А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,

37

Then, as He was now drawing near the descent of the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works they had seen,

38

кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”

38

saying:
“ ‘Blessed is the King who comes in the name of the Lord!’
Peace in heaven and glory in the highest!”

39

Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”

39

And some of the Pharisees called to Him from the crowd, “Teacher, rebuke Your disciples.”

40

Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”

40

But He answered and said to them, “I tell you that if these should keep silent, the stones would immediately cry out.”

41

І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,

41

Jesus Weeps over Jerusalem

Now as He drew near, He saw the city and wept over it,

42

кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!

42

saying, “If you had known, even you, especially in this your day, the things that make for your peace! But now they are hidden from your eyes.

43

Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;

43

For days will come upon you when your enemies will build an embankment around you, surround you and close you in on every side,

44

вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”

44

and level you, and your children within you, to the ground; and they will not leave in you one stone upon another, because you did not know the time of your visitation.”

45

Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,

45

Jesus Cleanses the Temple

Then He went into the temple and began to drive out those who [h]bought and sold in it,

46

кажучи до них: “Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”

46

saying to them, “It is written, ‘My house [i]is a house of prayer,’ but you have made it a ‘den of thieves.’ ”

47

І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,

47

And He was teaching daily in the temple. But the chief priests, the scribes, and the leaders of the people sought to destroy Him,

48

та не знаходили, що б йому зробити, бо ввесь народ, слухаючи його, горнувся до нього.

48

and were unable to do anything; for all the people were very attentive to hear Him.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New King James Version

Луки 19

Luke 19