Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? — ви скажете: Господь його потребує.”
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
кажучи до них: “Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.