Переклад Хоменка

New King James Version

Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами

Jesus’ Authority Questioned

Now it happened on one of those days, as He taught the people in the temple and preached the gospel, that the chief priests and the scribes, together with the elders, confronted Him

2

і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”

2

and spoke to Him, saying, “Tell us, by what authority are You doing these things? Or who is he who gave You this authority?”

3

Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:

3

But He answered and said to them, “I also will ask you one thing, and answer Me:

4

Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”

4

The baptism of John — was it from heaven or from men?”

5

А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, — він спитає: Чому ж ви йому не повірили?

5

And they reasoned among themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ He will say, ‘Why [a]then did you not believe him?’

6

А як ми скажемо: Від людей, — увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.

6

But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”

7

І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”

7

So they answered that they did not know where it was from.

8

А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”

8

And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”

9

І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.

9

The Parable of the Wicked Vinedressers

Then He began to tell the people this parable: “A certain man planted a vineyard, leased it to [b]vinedressers, and went into a far country for a long time.

10

Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.

10

Now at [c]vintage-time he sent a servant to the vinedressers, that they might give him some of the fruit of the vineyard. But the vinedressers beat him and sent him away empty-handed.

11

І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.

11

Again he sent another servant; and they beat him also, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.

12

Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.

12

And again he sent a third; and they wounded him also and cast him out.

13

Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують?

13

“Then the owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. Probably they will respect him when they see him.’

14

Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.

14

But when the vinedressers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let us kill him, that the inheritance may be ours.’

15

І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?

15

So they cast him out of the vineyard and killed him. Therefore what will the owner of the vineyard do to them?

16

Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”

16

He will come and destroy those vinedressers and give the vineyard to others.”
And when they heard it they said, “Certainly not!”

17

Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?

17

Then He looked at them and said, “What then is this that is written:
‘The stone which the builders rejected
Has become the chief cornerstone’?

18

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде — роздавить.”

18

Whoever falls on that stone will be broken; but on whomever it falls, it will grind him to powder.”

19

Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.

19

And the chief priests and the scribes that very hour sought to lay hands on Him, but they [d]feared the people — for they knew He had spoken this parable against them.

20

І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.

20

The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

So they watched Him, and sent spies who pretended to be righteous, that they might seize on His words, in order to deliver Him to the power and the authority of the governor.

21

І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.

21

Then they asked Him, saying, “Teacher, we know that You say and teach rightly, and You do not show personal favoritism, but teach the way of God in truth:

22

Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”

22

Is it lawful for us to pay taxes to Caesar or not?”

23

Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:

23

But He perceived their craftiness, and said to them, [e]“Why do you test Me?

24

“Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”

24

Show Me a denarius. Whose image and inscription does it have?”
They answered and said, “Caesar’s.”

25

І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.”

25

And He said to them, “Render[f] therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”

26

І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.

26

But they could not catch Him in His words in the presence of the people. And they marveled at His answer and kept silent.

27

Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили

27

The Sadducees: What About the Resurrection?

Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, came to Him and asked Him,

28

й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.

28

saying: “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies, having a wife, and he dies without children, his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.

29

Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.

29

Now there were seven brothers. And the first took a wife, and died without children.

30

Потім другий,

30

And the second [g]took her as wife, and he died childless.

31

і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.

31

Then the third took her, and in like manner the seven [h]also; and they left no children, and died.

32

Врешті, померла й жінка.

32

Last of all the woman died also.

33

Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”

33

Therefore, in the resurrection, whose wife does she become? For all seven had her as wife.”

34

Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.

34

Jesus answered and said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage.

35

Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;

35

But those who are counted worthy to attain that age, and the resurrection from the dead, neither marry nor are given in marriage;

36

бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.

36

nor can they die anymore, for they are equal to the angels and are sons of God, being sons of the resurrection.

37

А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.

37

But even Moses showed in the burning bush passage that the dead are raised, when he called the Lord ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’

38

Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”

38

For He is not the God of the dead but of the living, for all live to Him.”

39

Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”

39

Then some of the scribes answered and said, “Teacher, You have spoken well.”

40

І не насмілювались вони більше ні про що його питати.

40

But after that they dared not question Him anymore.

41

І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?

41

Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

And He said to them, “How can they say that the Christ is the Son of David?

42

Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,

42

Now David himself said in the Book of Psalms:
‘The Lord said to my Lord,
“Sit at My right hand,

43

поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.

43

Till I make Your enemies Your footstool.” ’

44

Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”

44

Therefore David calls Him ‘Lord’; how is He then his Son?”

45

І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,

45

Beware of the Scribes

Then, in the hearing of all the people, He said to His disciples,

46

що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;

46

“Beware of the scribes, who desire to go around in long robes, love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts,

47

що поїдають доми вдовиць і довго моляться для виду — вони приймуть строгіше осудження.”

47

who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New King James Version

Луки 20

Luke 20