Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Луки 4) | (Луки 6) →

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

  • Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера,
  • І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського.
  • побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті.
  • І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода.
  • Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.
  • І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.
  • Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”
  • А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“.
  • Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”
  • А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“.
  • Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.
  • А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись...
  • Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
  • І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти.
  • Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.”
  • А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“
  • Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали;
  • Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
  • також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”
  • також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“
  • І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
  • І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.
  • І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.”
  • А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“
  • Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа.
  • А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла.
  • І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.”
  • І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“.
  • Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг.
  • А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх.
  • Та він відходив у місця самітні й молився.
  • Він же відходив на місце самотнє й молився.
  • Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.
  • І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
  • Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти.
  • і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти.
  • І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса.
  • Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса.
  • Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”
  • І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“
  • А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?”
  • А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“
  • А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших?
  • Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?
  • Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, — чи сказати: Встань і ходи?
  • Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
  • Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, — мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.”
  • Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
  • І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога.
  • І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
  • А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.”
  • І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“
  • Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім'я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!”
  • Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“
  • І той, кинувши все, встав і пішов за ним.
  • І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
  • Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших.
  • І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі.
  • Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п'єте?”
  • Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“
  • Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров'ї, потребують лікаря, лише — хворі.
  • А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі.
  • Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.”
  • Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.
  • А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!”
  • Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“
  • Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?
  • Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й?
  • Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.”
  • Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“.
  • Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої.
  • Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться.
  • Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть.
  • І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть.
  • Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків.
  • Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в.
  • І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”
  • І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“

  • ← (Луки 4) | (Луки 6) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025