Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Бо він — наймит і не турбується вівцями.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, — вони свідчать за мене.
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.