Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих.
Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити:
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
«Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?»
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.»
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились — не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим,
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!»
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
І знайшовши осля, Ісус сів на нього, — як ото написано:
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
Не страхайся, дочко Сіону, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному.
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, — про те свідчив.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.»
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки.
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
Ті приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.»
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе.
Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно.
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
Тепер стривожилась душа моя, — і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов — на цю годину!
Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, — і знову прославлю!»
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!»
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.»
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий — отой Син Чоловічий?»
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Поки у вас світло — віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них.
Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу,
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?»
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав:
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
«Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.»
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги;
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене — вірує не в мене, а в того, хто послав мене.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
Я — світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.
І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.