Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Сучасний переклад
Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці.
Рано-вранці у перший день тижня, ще затемно Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто.
Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»
Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».
Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;
Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший.
нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов.
Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.
Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,
У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці.
а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.
Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував.
Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив.
Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.
Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.
Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,
Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину,
і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.
і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати.
І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його.»
Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його».
Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.
Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.
І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його.»
Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».
Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!»
Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!»
А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»
Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх [69] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”».
І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що він це їй повідав.
Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»
Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!»
Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.
Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа.
І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»
Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас».
Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!
Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий.
Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»
Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».
Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.
Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком,[70] не було разом з усіма, коли приходив Ісус.
Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»
Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»
По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, — а двері були замкнені! — стає посередині та й каже: «Мир вам!»
Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!»
А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!»
Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір».
І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»
І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!»
І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».
Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.
Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі.