Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
«Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п'ять.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.
Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я — в ньому.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
Ісус же, знавши в собі що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.