Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.
Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.
І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,
А книжники [1] й фарисеї [2] привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,
і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.
кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.
Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»
У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?
Іспитували вони його, казавши так, — щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.
Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги].
А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!»
Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!
Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.
Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині.
Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»
Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?
«Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»
Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.
Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе — неправдиве твоє свідоцтво.»
Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.
А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.
У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.
А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем.
Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей — правдиве.
У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.
Я свідчу про себе самого, — й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»
Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!
Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»
Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.
Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.
Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.
А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»
Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!
Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»
Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?
І далі ще казав їм: «Ви здолу, я — згори. Ви з цього світу, я — не з цього світу.
А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.
Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я — Сущий, помрете у ваших гріхах.»
Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.
Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.
А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам.
Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»
Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.
А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.
Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,
Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю.
і що той, хто послав мене, — зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!
І коли говорив так, численні увірували в нього.
Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.
І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми
Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями
і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»
і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!
Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»
Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?
Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить — гріха невольник!
Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.
Невольник не перебуває в домі повсякчас — повсякчас перебуває син.
Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки.
Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.
Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.
Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.
Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»
Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові.
У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;
Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.
нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.
Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, — кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»
Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!
А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.
Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.
Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів.
Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.
Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?
Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?
Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»
Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!
Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»
Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?
Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж — зневажаєте мене.
Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.
Слави для себе я не шукаю. Є — хто шукає і судить.
Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.
Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!
А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.
Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи.
Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»
Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?
Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя — ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, — той мене прославляє.
Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог;
Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.
ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.
Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій — і звидів, і втішився.»
Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!
Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»
На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?
І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»
Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є!