Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Синодальный перевод
І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.
Дошёл он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,
Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.
и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.
Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.
Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.
Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.
Проходя же по городам, они предавали верным соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.
Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.
И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.
Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.
Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедовать слово в Асии.
Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,
Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.
Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»
И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.
Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.
После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.
Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,
Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,
звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії — (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.
оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.
Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися там женщинами.
А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце её внимать тому, что говорил Павел.
Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.
Когда же крестилась она и домашние её, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.
Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.
Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди — слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки — рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.
Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из неё. И дух вышел в тот же час.
Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
Тогда господа её, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.
Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город
Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»
и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;
Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками
завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.
и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.
Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.
Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.
Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх.
Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.
Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися.
Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.
Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в'язні повтікали.
Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлёк меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.
Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»
Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.
І, попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;
Он потребовал огня, вбежал в темницу и в трепете припал к Павлу и Силе,
а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»
и, выведя их вон, сказал: государи мои! что мне делать, чтобы спастись?
Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»
Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасёшься ты и весь дом твой.
І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.
И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.
А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все домашние его.
Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.
Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»
Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.
Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»
Темничный страж объявил о сём Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак, выйдите теперь и идите с миром.
Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»
Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.
Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались
Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.
і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.
И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.