Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
King James Bible
Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,
A Call to Maturity
Therefore leaving the principles of the doctrine of Christ, let us go on unto perfection; not laying again the foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,
Therefore leaving the principles of the doctrine of Christ, let us go on unto perfection; not laying again the foundation of repentance from dead works, and of faith toward God,
про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.
Of the doctrine of baptisms, and of laying on of hands, and of resurrection of the dead, and of eternal judgment.
Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,
For it is impossible for those who were once enlightened, and have tasted of the heavenly gift, and were made partakers of the Holy Ghost,
скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,
And have tasted the good word of God, and the powers of the world to come,
та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.
If they shall fall away, to renew them again unto repentance; seeing they crucify to themselves the Son of God afresh, and put him to an open shame.
Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;
For the earth which drinketh in the rain that cometh oft upon it, and bringeth forth herbs meet for them by whom it is dressed, receiveth blessing from God:
а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
But that which beareth thorns and briers is rejected, and is nigh unto cursing; whose end is to be burned.
Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.
But, beloved, we are persuaded better things of you, and things that accompany salvation, though we thus speak.
Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.
For God is not unrighteous to forget your work and labour of love, which ye have shewed toward his name, in that ye have ministered to the saints, and do minister.
Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,
And we desire that every one of you do shew the same diligence to the full assurance of hope unto the end:
щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
That ye be not slothful, but followers of them who through faith and patience inherit the promises.
І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,
God's Promise is Certain
For when God made promise to Abraham, because he could swear by no greater, he sware by himself,
For when God made promise to Abraham, because he could swear by no greater, he sware by himself,
кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»
Saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee.
І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:
And so, after he had patiently endured, he obtained the promise.
люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
For men verily swear by the greater: and an oath for confirmation is to them an end of all strife.
Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,
Wherein God, willing more abundantly to shew unto the heirs of promise the immutability of his counsel, confirmed it by an oath:
щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
That by two immutable things, in which it was impossible for God to lie, we might have a strong consolation, who have fled for refuge to lay hold upon the hope set before us:
В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,
Which hope we have as an anchor of the soul, both sure and stedfast, and which entereth into that within the veil;