Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New American Standard Bible
Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, — тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога,
The Peril of Falling Away
Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
Therefore leaving the elementary teaching about the Christ, let us press on to maturity, not laying again a foundation of repentance from dead works and of faith toward God,
про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний.
of instruction about washings and laying on of hands, and the resurrection of the dead and eternal judgment.
Воно бо неможливо тих, — які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа,
For in the case of those who have once been enlightened and have tasted of the heavenly gift and have been made partakers of the Holy Spirit,
скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку,
and have tasted the good word of God and the powers of the age to come,
та й відпали! — знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають.
and then have fallen away, it is impossible to renew them again to repentance, since they again crucify to themselves the Son of God and put Him to open shame.
Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення;
For ground that drinks the rain which often falls on it and brings forth vegetation useful to those for whose sake it is also tilled, receives a blessing from God;
а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять.
but if it yields thorns and thistles, it is worthless and close to being cursed, and it ends up being burned.
Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння.
Better Things for You
But, beloved, we are convinced of better things concerning you, and things that accompany salvation, though we are speaking in this way.
Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині.
For God is not unjust so as to forget your work and the love which you have shown toward His name, in having ministered and in still ministering to the saints.
Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця,
And we desire that each one of you show the same diligence so as to realize the full assurance of hope until the end,
щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
so that you will not be sluggish, but imitators of those who through faith and patience inherit the promises.
І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою,
For when God made the promise to Abraham, since He could swear by no one greater, He swore by Himself,
кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.»
saying, “I WILL SURELY BLESS YOU AND I WILL SURELY MULTIPLY YOU.”
І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю:
And so, having patiently waited, he obtained the promise.
люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
For men swear by one greater than themselves, and with them an oath given as confirmation is an end of every dispute.
Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви,
In the same way God, desiring even more to show to the heirs of the promise the unchangeableness of His purpose, interposed with an oath,
щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту — ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.
so that by two unchangeable things in which it is impossible for God to lie, we who have taken refuge would have strong encouragement to take hold of the hope set before us.
В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,
This hope we have as an anchor of the soul, a hope both sure and steadfast and one which enters within the veil,