Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну.
Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.
Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе».
Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.
За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих»,
За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;
із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту.
мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,
А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно.
а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.
І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби,
Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;
в другий — раз на рік — лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.
у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.
Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.
Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить.
Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,
Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення.
а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.
Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, —
Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,
і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, — увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.
анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.
Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла,
Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;
то скільки більше кров Христа, — який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, — очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!
то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?
Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб — після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту — вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства.
І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.
Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника.
Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.
Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник.
Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ,
Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.»
глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."
Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров'ю.
І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.
Зрештою, за законом, майже все очищується кров'ю, і без кровопролиття відпущення немає.
А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).
Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі — жертвами, багато ліпшими від отих.
Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.
Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим.
Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,
Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров'ю;
анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;
інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з'явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.
(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.
І як призначено людям раз умерти, потім же суд,
І як призначено людям раз умерти, а потім суд,