Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
По смерті Ісуса сини Ізраїля спитали в Господа: “Хто з нас має виступати першим проти ханаанян, щоб воювати з ними?”
После смерти Иисуса израильтяне спросили Господа:
— Кому из нас первым идти воевать с хананеями?
— Кому из нас первым идти воевать с хананеями?
І сказав Господь: “Юда нехай виступає. Ось я віддаю край йому в руки.”
Господь ответил:
— Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.
— Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.
Юда й сказав своєму братові Симеонові: “Йди зо мною в мою частку, й будемо воювати з ханаанянами; а потім піду й я з тобою в твою частку.” І пішов Симеон разом з ним.
Тогда воины Иуды сказали своим братьям симеонитам:
— Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю.
И симеониты пошли с ними.
— Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю.
И симеониты пошли с ними.
Виступив Юда, і віддав Господь ханаанян та перізіїв йому на поталу, і розбили вони з них під Безеком десять тисяч чоловік.
Когда Иуда со своими людьми вышел на бой, Господь отдал хананеев и ферезеев в их руки, и они сразили в Везеке десять тысяч человек.
Біля Безеку зіткнулись вони з Адонівезеком, вдарили на нього й розбили ханаанян та перізіїв.
Там они и нашли Адони-Везека, сразились с ним и разбили хананеев и ферезеев.
Адонівезек утік, та вони кинулися за ним, схопили його й повтинали йому на руках і на ногах великі пальці.
Адони-Везек бежал, но они погнались за ним, схватили его и отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.
Сказав тоді Адонівезек: “Сімдесят царів з повідтинаними пальцями на руках і ногах збирали кришки під столом у мене. Як я вчинив, так Господь відплатив мені!” І привели вони його в Єрусалим, де він і вмер.
Адони-Везек сказал:
— Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал.
Его отвели в Иерусалим, где он и умер.
— Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал.
Его отвели в Иерусалим, где он и умер.
І вдарили сини Юди на Єрусалим, опанували його, винищили лезом меча, а місто спалили.
Воины Иуды напали на Иерусалим и взяли его. Они предали город мечу и огню.
Потім сини Юди спустились, щоб воювати з ханаанянами, що жили в горах, на півдні, та по узгір'ях.
После этого воины Иуды отправились на битву с хананеями, которые жили в нагорьях, в Негеве и в западных предгорьях.
Далі виступив Юда проти ханаанян, що жили в Хевроні, — Хеврон же звавсь раніше Кіріят-Арба, — і розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
Они выступили против хананеев Хеврона (прежде он назывался Кирьят-Арба) и разбили Шешая, Ахимана и Талмая.1
А звідтіля пішов на мешканців Девіру, що звався колись Кіріят-Сефер.
Оттуда они пошли на жителей Давира (который прежде назывался Кирьят-Сефер).
І обіцяв тоді Калев: “Хто нападе на Кіріят-Сефер і візьме його, за того віддам дочку мою Ахсу.”
Халев сказал:
— Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.
— Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.
І взяв його Отнієл, син Кеназа, меншого Калевового брата, і віддав він за нього дочку свою Ахсу.
Отниил, сын младшего брата Халева Кеназа,2 взял его, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.
А коли вона прибула, він підмовив її просити в батька поле; і як зіскочила з осла, Калев спитав її; “Що тобі?”
В день, когда была назначена свадьба, она говорила с Отниилом, чтобы просить у ее отца поле. Когда она слезла со своего осла, Халев спросил ее:
— Чего ты хочешь?
— Чего ты хочешь?
А та до нього: “Дай мені, — каже, — благословення: дав бо єси мені суху землю, дай мені і джерела вод! І дав він їй горішні й долішні джерела.
Она ответила:
— Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды.
И Халев дал ей верхние и нижние источники.
— Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды.
И Халев дал ей верхние и нижние источники.
Сини кенія Ховава, Мойсеєвого тестя, з Пальмового міста, повиходили разом із синами Юди в пустиню Юди, що на південь від Араду; пішли вони й оселились з амалекитянами.
Потомки тестя Моисея, кенея, пошли с народом Иуды из города Пальм3 в пустыню Иуды, что в Негеве рядом с городом Арадом, и поселились среди народа.
Згодом двигнувся Юда з братом Симеоном, і розбили вони ханаанян, що жили в Цефаті, і цілком знищили його, тим і прозвано те місто Хорма.
Воины Иуды пошли со своими братьями симеонитами, напали на хананеев, которые жили в Цефате, и полностью уничтожили4 город. Поэтому он получил название Хорма.5
Далі завоював Юда Газу з її околицею, Аскалон з околицею й Екрон з околицею.
Еще воины Иуды взяли Газу, Ашкелон и Экрон с их окрестностями.
Господь був з Юдою, так що він посів гори. Подолян же не здолав прогнати, бо в них були залізні колісниці.
Господь был с воинами Иуды. Они овладели нагорьями, но не смогли прогнать жителей долин, потому что у тех были железные колесницы.
І дали вони Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і повиганяв він звідтіль трьох синів Анака.
Как и обещал Моисей, Хеврон был отдан Халеву, который прогнал оттуда троих сыновей Анака.
Євусіїв же, мешканців Єрусалиму, не повиганяли сини Веніямина, так що живуть євусії в Єрусалимі з синами Веніямина по цей день.
Вениамитяне не смогли выселить иевусеев, которые жили в Иерусалиме; иевусеи живут там с вениамитянами до сегодняшнего дня.
Дім Йосифа виступив і собі проти Бетела, і Господь був з ними;
Дом Иосифа напал на Вефиль, и Господь был с ними.
бо як вони розглядали Бетел, що звався перше Луз,
Когда они послали лазутчиков разведать Вефиль (прежде он назывался Луз),
побачили розглядачі чоловіка, що виходив з міста, і сказали йому “Покажи нам, де можна вломитись у місто, й ми тебе помилуємо.”
лазутчики увидели мужчину, выходящего из города, и сказали ему:
— Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.
— Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.
І він показав їм вхід до міста, й вони побили його вістрям меча, чоловіка ж того й усю родину відпустили.
Он показал им, и они предали город мечу, но пощадили того человека и всю его семью.
Пішов той чоловік у хеттитську землю, збудував місто й назвав його Луз. Так зветься воно й по цей день.
Этот человек пошел в землю хеттов, где построил город, который назвал Луз — так он называется и до сегодняшнего дня.
Манассія не прогнав мешканців Бетшеану з його присілками, ані мешканців Танаху з його присілками, ані мешканців Дору з його присілками, ані мешканців Ївлеаму з його присілками, ані мешканців Мегіддо з його присілками. І зостались ханааняни вперто жити в цій країні.
Но Манассия не прогнал жителей Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Ивлеама и Мегиддо и окрестных деревень, и в этой земле продолжали жить хананеи.
Як же Ізраїль вбився в потугу, зробив він їх рабами, повиганяти ж їх — не повиганяв він.
Когда Израиль окреп, они сделали хананеев подневольными, но не изгнали их полностью.
Та й Ефраїм теж не повиганяв ханаанян, що жили в Гезері, так і зостались ханааняни жити в Гезері.
И Ефрем не прогнал хананеев, которые жили в городе Гезере, и хананеи продолжали жить там среди них.
Завулон не повиганяв мешканців Кітрону і Нагалолу. Так і жили ханааняни поміж ними, але були їхніми рабами.
И Завулон не прогнал хананеев, живших в Китроне и в Нагалоле, которые остались среди них, но сделались подневольными.
Ашер не повиганяв мешканців Акко й мешканців Сидону, Хелеву, Ахзіву, Хелви, Афеку і Рехову,
И Асир не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова;
і жили ашерії серед ханаанян, мешканців краю, бо вони їх не повиганяли.
и поэтому народ Асира жил среди хананеев, обитателей той земли.
Нафталі не повиганяв мешканців Бетшемешу і Бет-Анату, і жив серед ханаанян, що перебували в цій країні, але мешканці Бетшемешу і Бет-Анату стали їхніми рабами.
И Неффалим не прогнал жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа: неффалимиты жили среди хананеев, обитателей той земли, а жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа сделали подневольными.
Аморії ж відкинули даніїв у гори й не давали їм спускатись у долину.
Данитянам аморреи отрезали путь с нагорий в долину.
І жили аморії й далі в Гархересі, в Аялоні й у Шаалвімі. Як же почав дім Йосифа брати над ними гору, вони стали їхніми кріпаками.
Аморреи продолжали жить на горе Херес, в городе Айялоне и поселении Шаалвиме, но когда сила дома Иосифа возросла, они тоже стали подневольными.