Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
І заприсягли були сини Ізраїля Міцпі: “Ніхто з нас не віддасть дочки за веніяминянина.”
Израильтяне поклялись в Мицпе:
— Никто из нас не отдаст свою дочь замуж за вениамитянина.
— Никто из нас не отдаст свою дочь замуж за вениамитянина.
Пішов народ у Бетел, і сиділи вони там аж до вечора перед Богом і зняли великий лемент та стали плакати вголос,
Народ пошел в Вефиль, где и сидели перед Богом до вечера, громко и горько плача.
кажучи: “Чому, Господи, Боже Ізраїля, так в Ізраїлі сталось, що нині не стало одного коліна в Ізраїлі?”
— О Господь, Бог Израиля, — говорили они, — почему это случилось с Израилем? Почему сегодня у Израиля недостает одного рода?
Другого дня встав народ уранці, й спорудили вони там жертовник і принесли всепаленя та мирні жертви.
На следующее утро, встав рано, народ построил там жертвенник и принес на нем всесожжения и жертвы примирения.
І питали сина Ізраїля: “Хто з усіх колін Ізраїля не прибув на збори Господні?” Бо присягнено було великою присягою: хто, мовляв, не прийде в Міцпу перед Господа, того скарати смертю.
И израильтяне спросили:
— Какой из всех родов Израиля не пришел на собрание перед Господом?
Они дали великую клятву, что всякий, кто не придет на собрание перед Господом в Мицпу, непременно будет предан смерти.
— Какой из всех родов Израиля не пришел на собрание перед Господом?
Они дали великую клятву, что всякий, кто не придет на собрание перед Господом в Мицпу, непременно будет предан смерти.
Жаль стало синам Ізраїля братів своїх веніяминян, і говорили вони: “Винищено нині одне коліно з Ізраїля.
Израильтяне горевали о своих братьях вениамитянах.
— Сегодня от Израиля отсечен один род, — говорили они. —
— Сегодня от Израиля отсечен один род, — говорили они. —
Що нам робити з тими, що зостались? Де взяти їм жінок? Таж ми заклялись Господом, що не віддаватимемо за них наших дочок?”
Где нам взять жен для тех, кто уцелел, раз мы поклялись Господом не отдавать им в жены наших дочерей?
І спитали: “Чи нема часом кого з колін Ізраїля, що не прийшов був перед Господа в Міцпу?” І виявилось, що ніхто з Явеш-Гілеаду не прибув на збори в табір.
Затем они спросили:
— Какой из израильских родов не пришел на собрание перед Господом в Мицпу?
Выяснилось, что в лагерь на собрание не пришел никто из Иавеша, что в Галааде;
— Какой из израильских родов не пришел на собрание перед Господом в Мицпу?
Выяснилось, что в лагерь на собрание не пришел никто из Иавеша, что в Галааде;
І справді, як було зроблено перегляд народу, не знайшлось між ним ні одного з мешканців Явеш-Гілеаду.
и когда они пересчитали народ, там не оказалось ни одного из жителей Иавеша, что в Галааде.
Тоді громада послала туди дванадцять тисяч найхоробріших мужів і наказала їм: “Ідіть та й повбивайте мешканців Явеш-Гілеаду мечем, разом із жінками й дітьми.
И тогда общество отправило туда двенадцать тысяч воинов, велев им:
— Идите, предайте мечу всех жителей Иавеша, что в Галааде, вместе с женщинами и детьми.
— Идите, предайте мечу всех жителей Иавеша, что в Галааде, вместе с женщинами и детьми.
Але ось як маєте робити: кожного мужчину й кожну жінку, що взнала чоловіка, ви виб'єте впень; дівиць же зоставите живими.” Так і вчинили.
Сделайте вот что: полностью истребите95 всех мужчин и всех женщин, кроме девственниц.
І знайшли між мешканцями Явеш-Гілеаду чотириста молодих дівчат-дівиць, що не знали чоловічого ложа, й привели їх у табір у Шіло, що в Ханаан-землі.
Среди жителей Иавеша Галаадского они нашли четыреста девушек, которые еще не спали с мужчиной, и увели их в лагерь в Шило, что в земле Ханаана.
Тоді громада послала посланців, щоб перемовитися з веніяминянами, які були на Ріммон-скелі, та об'явити їм мир.
Все общество послало вениамитянам к скале Риммон предложение заключить мир.
Повернулись тоді веніяминяни, й передано їм дівчата, що зосталися живими з жінок Явеш-Гілеаду. Але й так їх не вистачило для всіх.
Тогда вениамитяне вернулись, и им дали женщин Иавеша, что в Галааде, которых оставили в живых. Но на всех не хватило.
І жалкував народ над Веніямином, що Господь учинив таку втрату в Ізраїлі.
Народ горевал о Вениамине, потому что Господь не сохранил целостности родов Израиля.
Старші в громаді й сказали: “Що нам зробити з тими, що зостались, де взяти для них жінок?” Бо й жіноцтво було винищене у Веніямина.
И старейшины общества сказали:
— Женщины Вениамина истреблены. Как нам добыть жен для мужчин, которые уцелели?
— Женщины Вениамина истреблены. Как нам добыть жен для мужчин, которые уцелели?
І говорили: “Як зберегти те, що зосталось від Веніямина, щоб не перевелось одне коліно в Ізраїлі?
У уцелевших вениамитян должны быть наследники, — сказали они, — чтобы Израиль не потерял один из своих родов.
Тільки ж не можна нам дочок наших віддавати за них, бо сини Ізраїля поклялись, ось як: Проклят, хто віддасть за Веніямина дочку!”
Мы не можем дать им в жены своих дочерей, ведь мы, израильтяне, поклялись: «Проклят всякий, кто даст жену вениамитянину».
Та потім сказали собі: щороку, мовляв, буває свято Господнє в Шіло, що лежить на північ від Бетелу, на схід від шляху, що йде вгору від Бетелу до Сихему й на південь від Левони.
Но смотрите, праздник Господу96 ежегодно празднуется в Шило, что на севере от Вефиля и на востоке от дороги, что ведет от Вефиля в Шехем и на юг от Левоны.
Отож дали вони синам Веніямина таку пораду: “Ідіть, засядьтеся в виноградниках та й ждіть,"
И они научили вениамитян, говоря:
— Идите, спрячьтесь в виноградниках
— Идите, спрячьтесь в виноградниках
І як побачите, що дочки Шіло вийдуть на танок і хороводи, вискочіть з виноградників, і кожен з вас нехай викраде собі шілоську дівчину за жінку, та й ідіть додому в землю Веніямина.
и наблюдайте. Когда девушки Шило выйдут, чтобы кружиться в плясках, выбегайте из виноградников, хватайте каждый себе в жены одну из девушек Шило и ступайте в землю Вениамина.
Якже прийдуть батьки їхні чи брати скаржитись перед нами, ми відкажемо їм: “Простіть їм на наш рахунок: бо й ми не могли взяти для кожного з них жінки на війні, та й ви не дали їх їм (добровільно); бо тоді були б ви винні.”
Когда их отцы или братья станут жаловаться нам, мы им скажем: «Будьте великодушны и оставьте их нам, потому что мы не взяли для них жен на войне, а раз не вы сами отдали их нам, то и вы не виновны».
Так і зробили сини Веніямина: здобули собі, скільки їм було треба жінок між танцюючими, що їх схопили, та й пішли собі назад у своє спадкоємство, відбудували міста й осілись у них.
Так вениамитяне и поступили. Когда девушки плясали, каждый мужчина схватил по одной и унес, чтобы она стала его женой. После этого они вернулись в свой удел, отстроили города и поселились в них.
І розійшлись тоді сини Ізраїля звідтіль кожний у своє коліно та до свого роду; кожен повернувся до свого наділу.
А израильтяне тогда же покинули то место и пошли домой к своим родам и кланам, каждый — в свой удел.