Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New American Standard Bible
Давид же втік із Найоту, що в Рамі, прийшов і сказав до Йонатана: «Що я вчинив? Яка моя вина? Який мій гріх перед твоїм батьком, Що він напосівся на моє життя?»
David and Jonathan Covenant
Then David fled from Naioth in Ramah, and came and said to Jonathan, “What have I done? What is my iniquity? And what is my sin before your father, that he is seeking my life?”
Then David fled from Naioth in Ramah, and came and said to Jonathan, “What have I done? What is my iniquity? And what is my sin before your father, that he is seeking my life?”
Той йому відповів: «Ніколи того не буде! Ти не помреш! Мій батько не чинить нічого ні великого, ні малого, не виявивши попереду мені того. Чого мій батько мав би ховати те від мене? Ні, неможливо!»
He said to him, “Far from it, you shall not die. Behold, my father does nothing either great or small without disclosing it to me. So why should my father hide this thing from me? It is not so!”
Давид відповів: «Твій батько добре знає, що я тобі милий, і він собі подумав: хай Йонатан про те не знає, щоб не журився. Тим часом так певно, як Господь живе і як ти живеш, між мною і між смертю лиш один крок.»
Yet David vowed again, saying, “Your father knows well that I have found favor in your sight, and he has said, ‘Do not let Jonathan know this, or he will be grieved.’ But truly as the LORD lives and as your soul lives, there is hardly a step between me and death.”
Тоді Йонатан сказав Давидові: «Кажи, чого бажаєш, щоб я зробив для тебе.»
Then Jonathan said to David, “Whatever you say, I will do for you.”
І Давид сказав до Йонатана: «Дивись, узавтра новомісяць, і мені належиться сидіти з царем за столом; але ти відпусти мене, й я сховаюсь до вечора третього дня.
So David said to Jonathan, “Behold, tomorrow is the new moon, and I ought to sit down to eat with the king. But let me go, that I may hide myself in the field until the third evening.
Коли твій батько зауважить мою відсутність, ти скажеш: Давид випросив у мене, щоб піти йому швидко в своє місто Вифлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини.
“If your father misses me at all, then say, ‘David earnestly asked leave of me to run to Bethlehem his city, because it is the yearly sacrifice there for the whole family.’
Коли він скаже: Добре! — тоді слуга твій може бути певний. Коли ж він скипить гнівом, то знай, що він замислив якесь лихо.
“If he says, ‘It is good,’ your servant will be safe; but if he is very angry, know that he has decided on evil.
І тоді ти зроби милость слузі твоєму, ти ж бо ввійшов у Господню умову з твоїм слугою; а коли на мені є яка провина, то вбий ти мене! Чого бо то мене вести до батька твого?»
“Therefore deal kindly with your servant, for you have brought your servant into a covenant of the LORD with you. But if there is iniquity in me, put me to death yourself; for why then should you bring me to your father?”
Йонатан відрік: «Не бути цьому, щоб я, довідавшися, що замір мого батька вчинити тобі якесь лихо невідкличний, не сповістив тебе про те!»
Jonathan said, “Far be it from you! For if I should indeed learn that evil has been decided by my father to come upon you, then would I not tell you about it?”
Давид спитав Йонатана: «Хто мене сповістить, коли твій батько відповість сердито?»
Then David said to Jonathan, “Who will tell me if your father answers you harshly?”
Йонатан сказав до Давида: «Ходи лишень та вийдемо в поле.» І от коли вони обидва вийшли в поле,
Jonathan said to David, “Come, and let us go out into the field.” So both of them went out to the field.
Йонатан і каже до Давида: «Свідком мені Господь, Бог Ізраїля: взавтра або позавтра о цій порі я вивідаю мого батька, і коли буде він прихильний до Давида, я пошлю до тебе й сповіщу тебе про те.
Then Jonathan said to David, “The LORD, the God of Israel, be witness! When I have sounded out my father about this time tomorrow, or the third day, behold, if there is good feeling toward David, shall I not then send to you and make it known to you?
Нехай Господь відплатить Йонатанові та ще й причинить, якщо я, (довідавшись), що мій батько схотів би навести на тебе — лихо, не сповіщу тебе і не відішлю тебе; ти підеш собі в мирі, й нехай Господь буде з тобою, як він був із моїм батьком.
“If it please my father to do you harm, may the LORD do so to Jonathan and more also, if I do not make it known to you and send you away, that you may go in safety. And may the LORD be with you as He has been with my father.
О коли б ти, якщо я буду жити, вчинив мені Господнє милосердя! А як умру,
“If I am still alive, will you not show me the lovingkindness of the LORD, that I may not die?
не віднімай твоєї милости від мого дому повіки. І коли Господь викорінить з лиця землі ворогів Давида геть до одного,
“You shall not cut off your lovingkindness from my house forever, not even when the LORD cuts off every one of the enemies of David from the face of the earth.”
нехай ім'я Йонатана не буде викорінене з дому Давида; нехай Господь не пощадить ворогів Давида!»
So Jonathan made a covenant with the house of David, saying, “May the LORD require it at the hands of David’s enemies.”
І Йонатан заприсяг знову Давидові свою любов, любив бо його так, як свою душу.
Jonathan made David vow again because of his love for him, because he loved him as he loved his own life.
І сказав Йонатан до нього: «Узавтра новомісяць, і про тебе будуть питати, бо твоє місце буде порожне.
Then Jonathan said to him, “Tomorrow is the new moon, and you will be missed because your seat will be empty.
Але позавтра про тебе ще більше будуть питати, тому підеш на місце, де ти був ховався в день тієї пригоди, й сидітимеш коло того горбочка.
“When you have stayed for three days, you shall go down quickly and come to the place where you hid yourself on that eventful day, and you shall remain by the stone Ezel.
Я ж післязавтра пушу стріли, наче б стріляв у мету.
“I will shoot three arrows to the side, as though I shot at a target.
І ось як я в той бік пошлю хлопця, кажучи: Йди, шукай стріли, і скажу хлопцеві: Ось стріла перед тобою, візьми її, — то ти приходь, бо все гаразд, нічого не коїться, так певно, як живе Господь.
“And behold, I will send the lad, saying, ‘Go, find the arrows.’ If I specifically say to the lad, ‘Behold, the arrows are on this side of you, get them,’ then come; for there is safety for you and no harm, as the LORD lives.
Коли ж я скажу юнакові: Он стріла далі за тобою, — тоді йди геть, бо Господь тебе відсилає.
“But if I say to the youth, ‘Behold, the arrows are beyond you,’ go, for the LORD has sent you away.
Щождо розмови, що була між нами, то нехай Господь буде свідком між мною і тобою назавжди.»
“As for the agreement of which you and I have spoken, behold, the LORD is between you and me forever.”
І сховавсь Давид у полі. Як же настав новомісяць, сів цар до столу їсти.
So David hid in the field; and when the new moon came, the king sat down to eat food.
Сидів цар на своїм звичайнім місці, при стіні, Йонатан проти нього, Авнер же сів побіч Саула, а Давидове місце було порожне.
The king sat on his seat as usual, the seat by the wall; then Jonathan rose up and Abner sat down by Saul’s side, but David’s place was empty.
Саул того дня не сказав нічого, бо думав, це так сталося, бо він не чистий, не очистився.
Nevertheless Saul did not speak anything that day, for he thought, “It is an accident, he is not clean, surely he is not clean.”
На другий день новомісяця місце Давидове знову зосталось порожнім, і Саул сказав до Йонатана, свого сина: «Чом син Єссея ні вчора, ні сьогодні не прийшов до обіду?»
It came about the next day, the second day of the new moon, that David’s place was empty; so Saul said to Jonathan his son, “Why has the son of Jesse not come to the meal, either yesterday or today?”
Йонатан відповів Саулові: «Давид випросився в мене піти у Вифлеєм.
Jonathan then answered Saul, “David earnestly asked leave of me to go to Bethlehem,
Відпусти мене, — він каже, — будь ласкав, бо в нас у місті родинна жертва, й брати мої мені веліли прибути. Коли, отже, твоя ласка, дозволь мені піти й відвідати моїх братів. Через це він не прийшов до царського столу.»
for he said, ‘Please let me go, since our family has a sacrifice in the city, and my brother has commanded me to attend. And now, if I have found favor in your sight, please let me get away that I may see my brothers.’ For this reason he has not come to the king’s table.”
Скипів Саул гнівом на Йонатана і сказав до нього: «Ти, сину ледащиці, гадаєш, що я не знаю, що ти здружився з сином Єссея на сором собі самому й на сором матері твоїй.
Saul Is Angry with Jonathan
Then Saul’s anger burned against Jonathan and he said to him, “You son of a perverse, rebellious woman! Do I not know that you are choosing the son of Jesse to your own shame and to the shame of your mother’s nakedness?
Поки син Єссея житиме на землі, ні ти, ні твоє царство не встоїться. Оце ж пошли за ним, хай приведуть його до мене: він мусить умерти!»
“For as long as the son of Jesse lives on the earth, neither you nor your kingdom will be established. Therefore now, send and bring him to me, for he must surely die.”
Йонатан відповів батькові своєму Саулові, кажучи до нього: «За що йому вмирати? Що він зробив?»
But Jonathan answered Saul his father and said to him, “Why should he be put to death? What has he done?”
Тут Саул розмахнувсь на нього списом щоб його влучити, й тоді Йонатан зрозумів, що його батько постановив Давида вбити.
Then Saul hurled his spear at him to strike him down; so Jonathan knew that his father had decided to put David to death.
Устав Йонатан з-за столу в палкому гніві й того другого дня в новомісяці не їв нічого, бо вболівав за Давида тому, що його батько був його зневажив.
Then Jonathan arose from the table in fierce anger, and did not eat food on the second day of the new moon, for he was grieved over David because his father had dishonored him.
Другого дня вранці Йонатан вийшов у поле, як був умовився з Давидом, а був при ньому молодий хлопець.
Now it came about in the morning that Jonathan went out into the field for the appointment with David, and a little lad was with him.
І каже своєму хлопцеві: «Біжи но, шукай стріли, що я буду пускати.» І побіг хлопець, а Йонатан випустив стрілу понад ним.
He said to his lad, “Run, find now the arrows which I am about to shoot.” As the lad was running, he shot an arrow past him.
Якже хлопець прибув до місця, де була стріла, що випустив Йонатан. Йонатан гукнув до хлопця, кажучи: «Чи не лежить стріла геть дальше за тобою?»
When the lad reached the place of the arrow which Jonathan had shot, Jonathan called after the lad and said, “Is not the arrow beyond you?”
Йонатан знову гукнув до хлопця: «Біжи хутенько, не спиняйся!» Хлопець Йонатана підняв стрілу й приніс її своєму панові.
And Jonathan called after the lad, “Hurry, be quick, do not stay!” And Jonathan’s lad picked up the arrow and came to his master.
Хлопець же не знав нічого; лиш Йонатан з Давидом знали, про що йдеться.
But the lad was not aware of anything; only Jonathan and David knew about the matter.
Йонатан передав зброю хлопцеві, що був при ньому, й звелів йому: «Йди, віднеси в місто.»
Then Jonathan gave his weapons to his lad and said to him, “Go, bring them to the city.”
І пішов хлопець, а Давид устав з місця, що біля горбочка, припав лицем до землі та й уклонився тричі. Потім поцілувалися обидва й плакали один над одним ревно.
When the lad was gone, David rose from the south side and fell on his face to the ground, and bowed three times. And they kissed each other and wept together, but David wept the more.
Тоді Йонатан сказав до Давида: «Йди в мирі! Щождо того, що ми обидва заприсяглися в ім'я Господнє, то хай Господь буде між мною і тобою, і між моїм потомством і твоїм повсякчасно.»
Jonathan said to David, “Go in safety, inasmuch as we have sworn to each other in the name of the LORD, saying, ‘The LORD will be between me and you, and between my descendants and your descendants forever.’” Then he rose and departed, while Jonathan went into the city.