Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Був чоловік з-поміж веніяминян на ім'я Кіш, син Авієла, син Церора, сина Бехората, сина Афіяха, веніяминянина, — статечний муж.
Був собі чоловік із синів Веніаміна на ім’я Кіс, син Авіїла, сина Сареда, сина Вахіра, сина Афека, сина веніамінівця, муж сильний.
І був у нього син, Саул на ім'я, вродливий молодець. Не було між ізраїльтянами кращого від нього; він головою вищий був над усіма в народі.
А в нього був син на ім’я Саул, великий добрий муж, і серед ізраїльських синів не було кращого за нього, — від плеча і вище — настільки був вищий на всій землі.
Зайшли були кудись пустопаш ослиці Кіша, Саулового батька, і каже Кіш до Саула, свого сина: «Візьми з собою одного зо слуг та й іди, шукай ослиць.»
Якось пропали осли Кіса, батька Саула, і Кіс сказав Саулові, своєму сину: Візьми із собою одного зі слуг, устаньте, підіть і пошукайте ослів!
Пройшли вони Ефраїм-гори, перейшли й Шаліша-край, і не знайшли нічого. Далі пройшли землю Шаалім — нічого, пройшли землю Веніямина — і не найшли нічого.
І вони пройшли через єфремську гору, пройшли по землі Селхи і не знайшли. І пройшли через землю Еасакема, і там не було. І пройшли через землю Якіма, але не знайшли.
А як прийшли в землю Цуф, Саул сказав слузі, що був із ним: «Нумо повертаймось додому, щоб, бува, батько замість ослиць та не журився за нами.»
Коли вони прийшли до Сіфа, то Саул сказав своєму слузі, який був з ним: Тож давай повернемося, щоб мій батько, позбувшись ослів, не турбувався про нас!
Той каже йому: «Дивись, е отут Божий чоловік у цьому місті, чоловік поважаний: усе, що скаже він, так і справдиться. Ходім лишень туди! Хто зна, чи нам чого не вкаже про дорогу, в яку ми пустились?»
А слуга йому відповів: Ось Божий чоловік у цьому місті, славний чоловік, усе, що тільки скаже, неодмінно справджується [1]. Тепер же підемо, щоби сповістив нам нашу дорогу, якою підемо.
Саул же до слуги каже: «Гаразд, ходімо! Але що тому чоловікові принести? Хліб у наших торбах вийшов, і гостинця, щоб тому Божому чоловікові принести, в нас немає. Що в нас є?»
Тоді Саул сказав своєму слузі, який був з ним: І ось ми підемо, а що принесемо Божому чоловікові? Адже не стало хлібів у наших торбах, і немає з нами більше нічого з нашого майна, щоб принести Божому чоловікові.
Слуга відповів Саулові знову: «Дивися, знайшлась у мене четвертина срібного шеклю. Я дам її чоловікові Божому, й він вкаже нам дорогу.»
А слуга у відповідь Саулові продовжив, кажучи: Ось у моїй руці знаходиться четверта частина сикля срібла, тож даси Божому чоловікові, і він сповістить нам нашу дорогу.
[Колись у Ізраїлі, як хтось ходив питати Бога, то говорив: «Ходімо до видющого», бо той, кого нині звуть пророком, звавсь колись видющим.]
(Спочатку в Ізраїлі кожний, коли йшов запитати Бога, говорив так: Давай підемо до видючого, бо народ раніше називав пророка видючим).
Саул сказав своєму слузі: «Добра твоя рада. Ходи, йдемо!» І пішли в місто, де був чоловік Божий.
І Саул сказав своєму слузі: Добре слово, тож давай підемо! І вони пішли до міста, де був Божий чоловік.
Здіймаючись угору в місто, зустріли вони дівчат, що йшли по воду, й спитали їх: «Чи е тут видюший?»
Коли вони йшли до входу в місто, вони натрапили на дівчат, які вийшли набирати воду, і запитали їх: Чи є тут видючий?
А ті їм відповіли: «Є, він тільки що випередив вас: саме оце прийшов у місто, бо народ має сьогодні жертву на узвишші.
А дівчата відповіли їм: Ось він є напроти вашого обличчя! Нині, через особливий день, він прийшов до міста, — кажуть їм, — бо сьогодні жертва за народ у Вамі.
Як увійдете в місто, ви його зараз же знайдете, заки він піде на узвишшя, на жертвенне споживання. Народ щойно тоді починає споживати, коли він є. Він бо благословить жертву. Щойно тоді їдять запрошені гості. Тож ідіте нагору, бо тепер його стрінете.»
Як тільки ввійдете в місто, так знайдете його в місті, перш ніж він піде до Вами їсти, — бо народ не їстиме, аж доки він не прийде, оскільки він має благословити жертву, і тільки після цього гості їстимуть. Тепер же підіть, бо через цей день ви його знайдете.
От і пішли вони в місто; та саме як входили через ворота, аж ось і Самуїл виходить їм назустріч, щоб іти на узвишшя.
І вони йдуть до міста. Коли вони входили всередину міста, ось Самуїл вийшов їм назустріч, щоб іти до Вами.
Господь же, за день перед приходом Саула, так сказав Самуїлові на вухо:
А Господь відкрив вухо Самуїла на один день скоріше, ніж до нього прийшов Саул, кажучи:
«Завтра о цій порі пошлю до тебе чоловіка з землі Веніямина: помаж його на князя над моїм народом Ізраїлем. Він визволить народ мій із рук філістимлян, бо я зглянувсь на горе мого люду, що його лемент знявсь до мене.»
У цей час завтра пошлю до тебе чоловіка із землі Веніаміна, і ти помажеш його на володаря над Моїм народом Ізраїлем, і він спасе Мій народ з руки филистимців, оскільки Я поглянув на приниження Мого народу, бо їхній крик дійшов до Мене.
Як же побачив Самуїл Саула, Господь дав йому зрозуміти: «Це — чоловік, що я про нього говорив до тебе; цей буде панувати над моїм народом.»
І коли Самуїл побачив Саула, то Господь відповів йому: Ось чоловік, про якого Я тобі сказав: Він буде володарем над Моїм народом.
Тут приступив Саул до Самуїла серед воріт і мовив: «Вкажи мені, будь ласкав, де живе видющий?»
А тим часом Саул підійшов до Самуїла всередині міста, і сказав: Підкажи, як пройти до дому видючого.
Самуїл відповів Саулові: «Я — видющий. Йди поперед мене на узвишшя. Сьогодні ви їстимете зо мною, а взавтра вранці я тебе відпущу й скажу тобі все, що на серці в тебе.
У відповідь Самуїл сказав Саулові: Я ним є! Іди переді мною до Вами і сьогодні їж зі мною, а вранці відішлю тебе і сповіщу тобі все, що у твоєму серці.
Щождо ослиць, що ось уже третій день, як десь пропали, ти не журись, бо вони знайшлися. Бо для кого все щонайкраще в Ізраїлі? Чи ж не для тебе й усього дому батька твого?»
А про твоїх ослят, які пропали, сьогодні вже третій день, не жури ними твого серця, бо вони знайшлися… Для кого прекрасне Ізраїля, хіба не тобі й домові твого батька?
Саул відповів: «Чи я ж не веніяминянин, з найменшого коліна Ізраїля, й чи моя родина не найменша з усіх родин коліна Веніямина! Чому, отже, таке до мене говориш?»
На це Саул відповів: Хіба я не є сином мужа-веніамінівця, найменшого скіпетра ізраїльського племені й найменшого племені з усього скіпетра Веніаміна, — сказав він, — тож навіщо заговорив ти до мене цими словами?
Узяв Самуїл Саула з слугою й увів їх у світлицю, й дав їм почесне місце між запрошеними, а було їх із тридцять чоловік.
А Самуїл узяв Саула та його слугу і ввів їх в помешкання, і дав їм перше місце між запрошеними — приблизно сімдесят мужів.
Потім Самуїл сказав кухареві: «Подай сюди частину, що я був дав тобі, тую, що я тобі сказав про неї: приховай її у себе.»
І сказав Самуїл кухареві: Дай мені частину, яку я тобі дав, яку я сказав тобі покласти її біля себе.
І приніс кухар задню ногу й хвоста та й поклав перед Саулом, а Самуїл сказав до нього: «Ось те, що було приховане для тебе, лежить перед тобою! їж, бо воно навмисне було приховане для тебе, як я скликав народ.» Тож так того дня Саул їв із Самуїлом.
І кухар підняв вверх лопатку, і поклав її перед Саулом, а Самуїл сказав Саулові: Ось те, що залишилося, поклади його перед собою і їж, бо на свідчення, покладене перед тобою, — більше ніж іншим! Щипай і їж!
І Саул їв із Самуїлом у той день,
І Саул їв із Самуїлом у той день,
Потім зійшли з узвишшя в місто. Саулові було постелено на покрівлі,
і він прибув з Вами до міста. Саулові постелили на покрівлі,
й він ліг спати. А насвітанку Самуїл кликнув до Саула на покрівлю: «Вставай, я проведу тебе.» Устав Саул, і вони обидва — він і Самуїл — вийшли з дому,
і він спав. І сталося, коли прийшов ранок, то Самуїл покликав на покрівлі Саула, кажучи: Встань, я відішлю тебе! Тож Саул устав і вийшов надвір — він і Самуїл.