Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.
Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був.
І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.
Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому.
І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.
І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.
Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.
Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.
Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.
Було ж Авраамові сто років, коли народився в нього син Ісаак.
Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.
А Сара сказала: "Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися."
І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.
Та й додала: "Хто був би сказав Авраамові, що Сара грудьми годуватиме дітей? Бо я в його старості породила йому сина."
І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.
Підросло ж хлоп'ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того ж дня, коли відлучено Ісаака.
Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,
Але Сара побачила, що син Агарі єгиптянки, якого ця була вродила Авраамові, насміхається з Ісаака;
Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
тому вона сказала до Авраама: "Прожени геть оцю рабиню та її сина; не буде бо спадкоємцем син тієї рабині з моїм сином Ісааком."
Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.
Вельми прикро було Авраамові те слово щодо його сина,
І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.
але Бог сказав до Авраама: "Не вболівай за хлопчину та за твою рабиню. В усьому, що тобі скаже Сара, вволи її волю, бо за Ісааком назоветься твоє потомство.
Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.
Та й із сина рабині я теж виведу народ, бо й він твоя дитина.
Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.
Встав Авраам раненько, взяв хліба та бурдюк води й дав Агарі; і вклавши їй на плечі дитину, відпустив її. Пішла вона, та й почала блукати в пустарях Версавії.
Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.
Як же не стало в бурдюці води, кинула хлоп'я під корчем,
Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
сама ж пішла та й сіла від нього завдальшки на стріл з лука, мовила бо сама до себе: "Не можу дивитися на смерть дитини!" І сиділа навпроти та й плакала вголос.
Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
Почув Бог крик хлопчини, і ангел Божий кликнув до Агарі з неба та й сказав до неї: "Що тобі, Агаре? Не бійся, бо почув Бог крик хлопчини там, де він лежить.
Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
Устань, візьми хлопця та гляди його добре, бо я виведу з нього великий народ."
І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
Тоді відкрив Бог їй очі, й вона побачила криницю з водою; вона пішла й набрала повний бурдюк води і дала пити хлопцеві.
І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
І був Бог із хлопчиною, і виріс він та й оселився в пустарях; і став він стрільцем-лучником,
І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
Оселився він у Паран-пустарях, а мати його взяла для нього жінку з єгипетського краю.
Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
І приключилося, що того часу сказали Авімелех і Фіхол, начальник його війська, до Авраама таке: "Бог з тобою в усьому, що ти дієш.
Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
Клянись мені тепер ось тут Богом, що не зрадиш мене, ні дітей моїх, ні внуків моїх, та що будеш доброзичливим до мене й до краю, в якому перебуваєш, як я був до тебе."
І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
Однак Авраам докоряв Авімелехові за криницю води, яку захопили слуги Авімелехові.
І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
На те Авімелех відповів: "Не знаю, хто це вчинив. Ні ти сам про це не звістив мені, ані я такого не чував, аж оце сьогодні."
І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
Тоді Авраам узяв овець та худоби й дав Авімелехові, і заключили вони обидва союз.
І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
Авраам поставив окремо сім ягниць з отари.
І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
Авімелех же спитав Авраама: "Що це за сім отих ягниць, яких ти поставив окремо."
І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
А той відповів: "Ти візьмеш тих сім ягниць з моєї руки, щоб вони були мені свідоцтвом, що це я викопав цю криницю."
Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
Тому й названо те місце Беер-Шева (Версавія), бо там клялись вони обидва.
І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.
Отак заключили вони союз у Версавії. Тоді підвелись Авімелех і Фіхол, начальник його війська, і повернулися вони в край філістимлян.
І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
Авраам же посадив тамариск (дерево) у Версавії і закликав там ім'я Господа, Бога вічного.