Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Новый русский перевод
Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому.
Авраам был уже стар, в преклонных годах, и Господь благословил его во всем.
І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє.
Авраам сказал старшему121 слуге в своем доме, который распоряжался всем, что у него было:
— Положи руку мне под бедро122
— Положи руку мне под бедро122
І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу.
и поклянись мне Господом, Богом неба и Богом земли, что ты не возьмешь моему сыну жены из дочерей хананеев, среди которых я живу,
А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти.
но пойдешь ко мне на родину, к моей родне, и там возьмешь жену для моего сына Исаака.
Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси?
Слуга спросил его:
— Что, если та женщина не захочет идти со мной сюда, в эту землю? Что мне тогда делать, возвратить твоего сына в ту страну, откуда ты пришел?
— Что, если та женщина не захочет идти со мной сюда, в эту землю? Что мне тогда делать, возвратить твоего сына в ту страну, откуда ты пришел?
Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди.
Авраам ответил:
— Ни в коем случае не возвращай туда моего сына.
— Ни в коем случае не возвращай туда моего сына.
Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.
Господь, Бог неба, Который вывел меня из дома отца и из моей родной земли, Который говорил со мной и поклялся мне, сказав: «Я отдам эту землю твоему семени», Он пошлет Своего Ангела перед тобой, чтобы ты смог взять оттуда жену для моего сына.
Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди.
Если женщина не захочет идти с тобой, то ты будешь свободен от этой клятвы. Но не возвращай туда моего сына.
І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.
Слуга положил руку под бедро своего господина Авраама и поклялся ему.
І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Месопотамію, у Нахорів город.
Потом слуга взял десять верблюдов своего господина и, нагрузив их лучшими подарками от него, отправился в путь. Он пошел в Арам-Нахараим,123 держа путь к городу, где жил Нахор.
І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.
Он опустил верблюдов на колени у источника за пределами города; это было под вечер, когда женщины приходят за водой.
І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові.
Он сказал:
— О Господи, Бог моего господина Авраама! Дай мне сегодня успех и яви милость моему господину Аврааму.
— О Господи, Бог моего господина Авраама! Дай мне сегодня успех и яви милость моему господину Аврааму.
Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду.
Вот, я стою у источника, и дочери горожан идут за водой.
І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові.
Пусть будет так. Если я скажу девушке: «Пожалуйста, опусти кувшин с плеча, чтобы мне напиться», а она ответит: «Пей, а я напою и твоих верблюдов», то ее Ты и назначил для слуги Твоего Исаака. Так я узнаю, что Ты явил милость моему господину.
І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму.
Еще он не кончил молиться, как Ревекка, дочь Бетуила, сына Милки, жены Авраамова брата Нахора, вышла к источнику с кувшином на плече.
Дївиця ж була дуже вродлива, дївувала ще, нїхто не взнав її. Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору.
Она была очень красивая девушка, девственница, которая еще не была с мужчиной. Она спустилась к источнику, наполнила кувшин и пошла обратно.
Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай менї напитись з водоноса твого.
Слуга поспешил ей навстречу и сказал:
— Пожалуйста, дай мне немного воды из твоего кувшина.
— Пожалуйста, дай мне немного воды из твоего кувшина.
Вона ж каже: Пий, добродїю. І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу.
— Пей, господин мой, — сказала она и, быстро опустив кувшин на руки, дала ему напиться.
І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються.
Когда он напился вдоволь, она сказала:
— Я начерпаю воды и для твоих верблюдов, пока они не напьются.
— Я начерпаю воды и для твоих верблюдов, пока они не напьются.
І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усїм.
Она быстро вылила воду из кувшина в поилку, побежала обратно к источнику зачерпнуть еще воды и начерпала для всех его верблюдов.
Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи нї.
Он молча наблюдал за ней, пытаясь понять, даровал ли Господь успех его путешествию.
Сталося ж, як перестали всї верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлїв ваги.
Когда верблюды напились, тот человек вынул золотую серьгу для носа, весом в беку,124 и два золотых браслета, весом в десять шекелей,125
І поспитав її та й каже: Чия єси дочка? Скажи менї, чи єсть у панотця твого в господї місце про нас на ночлїги?
и спросил:
— Скажи мне, чья ты дочь? Нет ли у твоего отца в доме комнаты, чтобы нам переночевать?
— Скажи мне, чья ты дочь? Нет ли у твоего отца в доме комнаты, чтобы нам переночевать?
Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові.
Она ответила ему:
— Я дочь Бетуила, сына Милки, которого она родила Нахору.
— Я дочь Бетуила, сына Милки, которого она родила Нахору.
І каже йому: І соломи й харчі в нас доволї, і місце є про ночлїги.
И добавила:
— У нас вдоволь и соломы, и корма, и есть комната для ночлега.
— У нас вдоволь и соломы, и корма, и есть комната для ночлега.
І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милостї своєї й правди пана мого, і менї погодив Господь прибути в домівку брата пана мого.
сказав:
— Хвала Господу, Богу моего господина Авраама, Который не оставил без Своей милости и верности моего господина, потому что Господь привел меня прямо в дом к родне моего господина.
— Хвала Господу, Богу моего господина Авраама, Который не оставил без Своей милости и верности моего господина, потому что Господь привел меня прямо в дом к родне моего господина.
І побігла дївиця і з'ясувала в господї матері своїй сї речі.
Девушка побежала и рассказала обо всем в доме матери.
Ребецї ж доводивсь братом на імя Лабан. І метнеться Лабан до чоловіка до колодязя.
У Ревекки был брат по имени Лаван, и он поспешил к тому человеку у источника.
І сталось, як побачив каблучку й запинки на руках у сестри своєї, і як почув слова Ребечині, сестри своєї, що каже: Так мовляв менї чоловік, дак прийшов Лабан до чоловіка, аж він стоїть при верблюдах коло колодязя.
Как только он увидел серьгу для носа и браслеты на руках у сестры и услышал рассказ Ревекки о том, что сказал ей тот человек, он пошел к нему, а тот так и стоял с верблюдами у источника.
І каже: Увійди, благословенний од Господа. Чого стоїш ізнадвору? Я ж наготовив господу й місце про верблюди.
— Пойдем к нам, благословенный Господом, — сказал Лаван. — Почему ты стоишь здесь снаружи? Я приготовил дом и место для верблюдов.
І ввійшов чоловік у господу, і порозсїдлував верблюди, і дав Лабан соломи й сїна верблюдам і води помити ноги йому і людям, що були з ним.
Тот человек вошел в дом, и верблюды были расседланы. Верблюдам принесли соломы и корма, а для него и его людей принесли воды, чтобы вымыть ноги.
І поставив перед ними наїдки. Він же каже: Не їсти му, поки не виповню мого посольства. І каже: Говори.
Перед ним поставили еду, но он сказал:
— Я не стану есть, пока не расскажу о моем поручении.
— Рассказывай, — ответил Лаван.
— Я не стану есть, пока не расскажу о моем поручении.
— Рассказывай, — ответил Лаван.
Господь же благословив пана мого велико, і зробивсь він великим; і дав йому товар і отари, і срібло й золото, і раби і рабинї, і верблюди й осли.
Господь щедро благословил моего господина, и он стал богат. Он дал ему мелкий и крупный скот, серебро и золото, слуг и служанок, верблюдов и ослов.
І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав.
Жена моего господина Сарра родила ему сына в старости, и он завещал ему все, что у него есть.
І закляв мене пан мій говорючи: Не візьмеш ти жени синові мойму зміж дочок Кананейських, що я седжу в їх землї,
Мой господин велел мне поклясться и сказал: «Не бери жены для моего сына из дочерей хананеев, в чьей земле я живу,
А в господу панотця мого пійдеш і до роду мого, і візьмеш мойму синові жону звідти.
но пойди к семье моего отца, к моей родне, и оттуда возьми жену для моего сына».
Сказав же я панові мойму: А може не схоче молодиця зі мною йти.
Я спросил моего господина: «А что, если та женщина не пойдет со мной?»
Каже тодї менї: Господь, що перед ним ходжу, пошле ангела свого з тобою, і погодить у дорозї твоїй, і візьмеш ти жену синові мойму з мого роду, і з дому панотця мого.
Он ответил: «Господь, перед лицом Которого я хожу, пошлет с тобой Своего Ангела и дарует успех твоему путешествию, чтобы ты взял жену для моего сына из моей родни и из семьи моего отца.
Тодї будеш чист од заклинання мого; коли бо дійдеш до родини моєї, і не дадуть тобі, будеш чист од заклинання мого.
Только тогда ты будешь свободен от этой клятвы, когда побываешь в доме моего отца, и если они откажут отдать ее тебе, тогда ты будешь свободен от клятвы».
І прийшовши сьогоднї до колодязя, казав я: Господе, Боже пана мого Авраама, коли погодив єси в дорозї моїй, що її оце верстаю,
Когда я сегодня пришел к источнику, я сказал: «О Господи, Бог моего господина Авраама, если бы Ты только даровал успех поручению, с которым я послан!
Ось я став коло колодязя водного, і дочки городянські виходять брати воду, і коли буде дївиця, що ій промовлю: Дай менї напитись із водоноса твого трохи води,
Вот я стою у источника: если девушка выйдет начерпать воды, и я скажу ей: „Пожалуйста, дай мне попить воды из твоего кувшина“,
І скаже менї: І ти пий, і верблюдам твоїм вільлю, нехай ся буде жена, що наготовив Господь мого пана синові.
и если она скажет мне: „Пей, а я начерпаю воды и твоим верблюдам“, то значит, ее-то Господь и назначил для сына моего господина».
І перш, нїж я промовив у серцї мойму, вже Ребека йшла з водоносом на плечі, і спустилась вона до колодязя, і набрала води. І сказав я їй: Дай, будь ласко, напитись менї.
Еще я не закончил молиться в сердце своем, когда вышла Ревекка с кувшином на плече. Она спустилась к источнику и зачерпнула воды, и я сказал ей: «Пожалуйста, дай мне напиться».
І хутенько зняла вона водоноса свого із себе на руку, та й каже: Пий, і верблюди твої понаповаю. От я напивсь і верблюди мої понаповала.
Она быстро спустила кувшин с плеча и сказала: «Пей, а я напою и твоих верблюдов». И я напился воды, а она напоила верблюдов.
І поспитав її, і промовив: Чия дочка єси, повідай менї. Вона ж каже: Дочка я Бетуїла Нахоренка, що вродила йому Милка. І дав я їй каблучку і запинки на руки її.
Я спросил ее: «Чья ты дочь?» Она сказала: «Дочь Бетуила, сына Нахора, которого родила ему Милка». Тогда я дал ей серьгу для носа и браслеты на руки
І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив менї в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його.
и склонился и восславил Господа. Я восхвалил Господа, Бога моего господина Авраама, Который верной дорогой привел меня, чтобы взять внучку брата моего господина в жены его сыну.
Оце ж, коли ви сотворите милость і правду до пана мого, повідайте менї, щоб я повернувсь або праворуч, або лїворуч.
Итак, если вы окажете милость и верность моему господину, так и скажите мне, а если нет, тоже скажите мне, чтобы я знал, что мне делать.
Відказуючи ж Лабан та Бетуїл сказали: Від Господа прийшло се дїло. Не зможемо тобі сказати проти нї лихого, нї доброго.
Лаван и Бетуил ответили:
— Это дело от Господа; не нам говорить тебе да или нет.
— Это дело от Господа; не нам говорить тебе да или нет.
Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь.
Вот Ревекка пред тобой; забирай ее и иди, и пусть она станет женой сына твоего господина, как определил Господь.
І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.
Услышав эти слова, Авраамов слуга склонился перед Господом до земли.
І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукнї, та оддав Ребецї, і подав гостинцї братові її й матері її.
Потом он вынул наряды, а также золотые и серебряные украшения и подарил их Ревекке; ее брату и матери он также дал дорогие подарки.
І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали вранцї, і каже: Відпустїте мене до пана мого.
И он, и люди, что были с ним, ели, пили и остались ночевать. Когда на другое утро они поднялись, он сказал:
— Отпустите меня, я хочу отправиться в путь к моему господину.
— Отпустите меня, я хочу отправиться в путь к моему господину.
Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дївиця з нами з десяток день, а потім і пійде.
Но ее брат и мать ответили:
— Пусть девушка останется с нами еще хотя бы десять дней; потом можешь126 идти.
— Пусть девушка останется с нами еще хотя бы десять дней; потом можешь126 идти.
Він же каже до них: Не держіте мене. Господь погодив у дорозї менї; мушу йти до пана мого.
Но он сказал:
— Не задерживайте меня, раз Господь даровал успех моему поручению. Отпустите меня в путь, чтобы мне вернуться к моему господину.
— Не задерживайте меня, раз Господь даровал успех моему поручению. Отпустите меня в путь, чтобы мне вернуться к моему господину.
Вони ж сказали: Прикличмо дївицю, та й спитаймо її з уст її.
Они сказали:
— Позовем девушку и спросим ее.
— Позовем девушку и спросим ее.
І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим? Вона ж каже: Пійду.
Они позвали Ревекку и спросили:
— Пойдешь с этим человеком?
— Пойду, — ответила она.
— Пойдешь с этим человеком?
— Пойду, — ответила она.
І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були.
И они отправили в путь свою сестру Ревекку вместе с ее кормилицей, слугой Авраама и его людьми.
І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх!
Они благословили Ревекку и сказали:
— Сестра наша, да будут потомки твои
исчисляться тысячами тысяч;
да овладеет потомство твое
вратами своих врагов.
Уставши ж Ребека й рабинї її посїдали на верблюди, та й пішли з чоловіком. І взяв раб Ребеку, та й пішов.
Ревекка и ее служанки собрались, сели на верблюдов и отправились за тем человеком. Так слуга взял Ревекку и отправился в путь.
Ізаак же прийшов з Бейер-Лахай-Рої; жив бо він у землї полуденнїй.
Исаак вернулся из Беэр-лахай-рои — он жил в Негеве, —
Вийшов же над вечір Ізаак на поле, розігнати думки. І позирне очима своїми, та й бачить, ідуть верблюда.
и вот, вечером он вышел в поле,127 и поднял взгляд и увидел, что идут верблюды.
І позирнувши Ребека очима своїми, побачила Ізаака та й ізскочила з верблюда.
Ревекка тоже подняла взгляд и увидела Исаака; она спустилась с верблюда
І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам? Каже ж раб: Се пан мій; вона узявши намітку, закуталась.
и спросила слугу:
— Кто этот человек в поле, что идет нам навстречу?
— Это мой господин, — ответил слуга.
Тогда она взяла покрывало и набросила на себя.
— Кто этот человек в поле, что идет нам навстречу?
— Это мой господин, — ответил слуга.
Тогда она взяла покрывало и набросила на себя.