Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.
Уставши рано, Лаван поцілував своїх дітей та своїх дочок і поблагословив їх. І Лаван, повернувшись, пішов до своєї місцевості.
Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.
А Яків пішов своєю дорогою. Поглянувши, він побачив озброєний Божий полк — його зустріли Божі ангели.
Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;
Коли Яків їх побачив, то сказав: Це — Божий полк. Тож назвав те місце: Полки.
І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.
Перед собою Яків послав послів до свого брата Ісава, у землю Сиїр, до місцевості Едом,
І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.
і заповів їм, кажучи: Так скажете моєму панові Ісавові: Так говорить раб твій Яків: У Лавана жив я і затримався аж дотепер.
І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.
І є в мене воли, осли, вівці, раби і рабині; тож послав я сповістити моєму панові Ісаву, аби твій слуга знайшов ласку в тебе.
Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.
І повернулися посли до Якова, кажучи: Ходили ми до твого брата Ісава. Він іде назустріч тобі, а з ним — чотириста чоловік.
І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.
І великий страх охопив Якова, і він розгубився. Тож поділив людей, які були з ним, волів і овець на два табори.
Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,
Якщо прийде Ісав до одного табору, — сказав Яків, — і знищить його, то другий табір врятується.
Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.
Яків промовив: Боже мого батька Авраама і Боже мого батька Ісаака, Господи, Який сказав мені: Повернися в землю свого народження — і зроблю тобі добро!
Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.
Достатньо мені всієї справедливості й усієї правди, яку вчинив Ти Своєму рабові. Бо з одним своїм посохом перейшов я цей Йордан, а тепер ось я виріс у два табори.
Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.
Визволи мене з руки мого брата Ісава, бо я його боюся, щоби часом, прийшовши, не вбив мене й дітей з матір’ю.
І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостиньця Езавові, братові свойму.
Ти ж сказав: Багато вчиню тобі добра [1] й зроблю твоїх нащадків — як морський пісок, що не перерахувати через велику кількість.
Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,
Він провів там ту ніч. І взяв дари, котрі приніс, і послав своєму братові Ісаву:
Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.
двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.
тридцять верблюдиць-годувальниць і їхніх верблюденят, сорок волів, десять биків, двадцять ослів і десять ослят.
І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?
Кожне стадо окремо він передав в руки своїх рабів, а своїм рабам сказав: Ідіть попереду мене і зберігайте відстань між стадом і стадом.
Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас.
Він звелів першому, кажучи: Якщо тебе зустріне мій брат Ісав і запитає тебе, кажучи: Чий ти і куди йдеш, і чиє це стадо, яке йде перед тобою? —
І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,
ти відповідай: Твого раба Якова; дари послав моєму панові Ісаву, та ось і він сам за нами.
І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене.
Так звелів він першому, і другому, і третьому, і всім, які йшли за цими стадами, кажучи: Такі слова промовте Ісаву, коли його зустрінете.
Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші.
Ви також скажіть: Ось твій слуга Яків іде за нами! — оскільки він говорив собі: Зроблю лагідним його обличчя дарами, що йдуть перед ним, а потім побачу його в лице, тож, можливо, прийме й мою особу.
Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.
І дари випереджували його особу, — він ту ніч провів у таборі.
І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.
Устав він тієї ночі, взяв обох жінок, обох рабинь, своїх одинадцятеро дітей і переправив через брід Явок.
Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;
І взяв їх, і перевів через струмок, і перепровадив усе, що належало йому.
Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.
Тож Яків залишився сам… і якийсь Чоловік боровся з ним до ранку.
І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене.
Та побачивши, що не здолає його, торкнувся до м’яза його стегна, і затерпнув м’яз стегна Якова, коли Він боровся з ним.
Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков.
І сказав йому: Відпусти Мене, бо настав світанок. Той же сказав: Не відпущу Тебе, якщо не поблагословиш мене.
І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.
А Він запитав його: Яке твоє ім’я? Той відповів: Яків.
І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там.
Він же відповів йому: Не буде більше ім’я твоє Яків, а Ізраїль буде твоє ім’я, бо ти витримав змагання з Богом і сильний є між людьми.
І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.
А Яків, запитуючи, сказав: Назви мені Своє Ім’я. Чого оце питаєш про Моє Ім’я? — промовив Той, і поблагословив його там.
Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно.
І дав Яків назву тому місцю «Образ Божий». Адже я побачив Бога обличчям в обличчя, — сказав він, — та моя душа спаслася.